Надвечір’я Різдва Христового

Народження Христа відбулося саме тоді, коли імператор Август вислав декрет про те, щоби увесь світ обкласти податками. Це не було випадковістю. Народження Христа мало в часі збігтися із переписом, тому що Бог хотів нас навчити про обов’язок послуху навіть язичницькому урядові. Якби Він народився перед переписом, то могло би здатися, що Він не бажав коритися Римській імперії. Від самої першої миті Свого життя, Христос і Його батьки мали давати свідчення своєї віри не Богові, а язичницькому імператорові, ворогові євреїв. Це є найсильнішим доказом того, що Христове Царство треба відрізняти від царства світу. Христос не бажав збудувати царство, як земний цар, але Він прагнув підкорятися язичницькому урядові. Хіба не є ганебним те, що Христос повинен був шанувати ту владу, яку Його народ і домашні вважали за гидоту? Але Христос корився світському урядові імператора. Тому кожен християнин повинен дати, щоби Август керував у своєму королівстві – і він не повинен йому заважати, але повинен допомагати.

Але ви скажете: «Уряд не є добрий. Оскільки Христос не бажав бути якимось царем, то не добре і служити в уряді. Якби не так, то Він прийняв би пропоновану корону». Якщо ви збираєтеся слідувати наведеному аргументові, то ви будете гарним святим. Якщо ви хочете робити саме те, що зробив Христос, то вам залишається лише народитися від діви, воскрешати мертвих, ходити по воді, не одружуватися, не мати зовсім грошей, ані слуг, ані служниць. Ви також можете сказати: «Ніхто не може бути християнином, якщо в нього є дружина і господарство, якщо він – селянин або кравець, бо в Христа не було ані дружини, ані ремесла, ані не було в Нього де голови притулити». Справжнісінькі дурниці! Христос був проповідником. Ось чому Він відмовився від служіння у світському уряді. Я – також проповідник і я від такого служіння в уряді відмовляюся теж. Але я не засуджую світський уряд, як щось невірне. Для мене така праця є невірною, бо я до неї не покликаний. Я міг би також сказати, що ніхто не повинен бути власником дому, бо хіба не є власниками домівок князь, імператор і керівник над слугами і дітьми?» «Дуже добре, — кажуть наші радикали, – покиньте свою дружину і дитину, бо ними треба керувати!» Але звідки візьметься вища влада, якщо у вас немає нижчої? Звідки у вас візьмуться члени міської ради без міщан? Але багато міщан утворюють місто, а багато міст утворюють князівство і так аж до королівства і до імперії.

Хоча Христос не був світським правителем, Він світського правління не забороняв. Не беріть усього, що чинив Христос, за приклад. У такому випадку ви мені могли би сказати: «Доктор Мартін не буде міським головою, суддею або робітником, бо то не християнські професії». Якби я всіх їх виконував, то надірвався би. Але вам не треба дивитися на те, що робив Христос або що роблю я. Бог дає кожному з нас Його окреме завдання. Ви також можете сказати: «Моя дружина носить вуаль, а вона — християнка. І я носитиму вуаль, щоб бути християнином». Нісенітниця! Але Христос залишається проповідником, Август Августом, а пастухи пастухами.

Закон перепису вимагав, щоби кожен голова домівки був присутнім у своїй домівці на час реєстрації. Йосип походив із роду Давидового, і він повинен був іти до Віфлеєму, міста Давидового. Незважаючи на своє царське походження, він був настільки бідним, що не зміг проживати у Юдеї і через те перебрався до Назарету. А тепер він мав повертатися. Писання каже, що він вирушив туди «із Марією, із ним зарученою, що була вагітна». У неї були всі підстави, щоби відмовитися від подорожі, такої близької до часу пологів, але вона нічого не сказала, бо не хотіла нікого непокоїти. Ми бачимо, як почувався бідний Йосип, що він не міг найняти якусь старшу жінку або сусідку, щоб вона побула з нею на час його подорожі.
Як скромно і просто відбуваються ці події на землі, які так звіщаються на небесах! На землі це відбувається таким чином. Посеред найскромніших мешканців міста була бідна молода дружина, Марія з Назарету, вона була настільки мало поцінована, що ніхто не зауважував те велике чудо, яке вона носила. Вона мовчала, себе не звеличувала, але служила своєму чоловікові, у якого не було ані слуги, ані служниці. З дому вони вирушили просто. Можливо, в них був для Марії віслюк, на якому вона могла їхати, хоча Євангелія нічого про це не говорять, і можемо так само вірити, що вона ішла пішки. Подумайте лишень про те, як би до неї ставилися у готелях на їхній дорозі, якби вона їхала у золотій кареті із пишним екіпажем! Як багато великих паніматок і їхніх дочок у той час проживали у розкошах, тоді коли Матір Божа пішки, посеред зими ледве несла вагу свою полями! Яким нерівним було то все!

Українською мовою переклав
В’ячеслав Горпинчук