Христос
народився!
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти.
Амінь.
Сьогодні ми з вами зустрілися вперше в цьому році, щоб святкувати
велике свято народження нашого Спасителя — Ісуса Христа. В цей
прекрасний день Різдва Христового Господь Бог сповіщає нам про
народження Ісуса Христа, про те, що предвічний Бог став людиною.
«Христос народився! Славімо Його!» — чути звідусіль слова привітання,
слова радості, слова втіхи, «бо Дитя народилося нам, даний нам
Син». Скільки поколінь людей чекало на цю подію, чекали, вірили,
надіялися, передавали із покоління в покоління Божу обітницю
про прихід Спасителя. Як Бог казав, так і сталося. Божий план
спасіння здійснився.
Дійсно, велике свято, велика подія. І хоча ми всі вже давно
знаємо про це свято, все рівно воно кожного року стає найголовнішою,
найдивовижнішою подією, яка коли-небудь траплялася у цьому світі.
Бо втілення Сина Божого, вічного Слова, є найбільшою таємницею
для нас, людей. Як великий предвічний Бог зміг статися цим маленьким
звичайнісіньким дитям?
Згадаймо обітницю, яку Бог дав першим людям – Адаму та Єві,
— коли виганяв їх за гріх з Еденського раю. Він каже змію, тобто
сатані: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням
твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити
його в п’яту». Насіння жінки...
Тепер прочитаємо: «Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли
Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони,
виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого». Тобто, в
утробі Марії була зачата Дитина, в Якої Батьком був Бог, а мамою
була звичайна земна жінка. Про це насіння казав Бог, таким був
Його план спасіння. В Ісусі Христі Бог приймає людську природу.
Безмежна Божа любов спонукає Творця прийняти вигляд творіння,
умалитись, понизитись і померти, щоб звільнити нас, людей, від
влади гріха, смерти та диявола – для життя вічного.
Це дійсно велике чудо, яке підвладне тільки Богу. Сам ангел
Господній засвідчив про це Йосипу, чоловіку Марії: «Йосипе,
сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате
в ній – то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси
Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів».
У цих словах, сказаних ангелом Господнім, вміщений весь зміст
Божого плану спасіння людства. Він народиться, щоб спасти людей
від їхніх гріхів. Народиться заради нас, виконає Закон за нас,
постраждає за нас, помре за нас і замість нас. І все це для
того, щоб ми через віру в Нього, в Ісуса Христа, — отримали
прощення своїх гріхів та були б невинними дітьми, коли постанемо
перед Отцем Небесним, щоб жити з Ним вічно. Тому через віру,
яку Бог дарував нам, ми маємо надію, що так воно і буде. Бо
«віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого. Вірою ми
розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого
сталось видиме. Догодити ж без віри не можна. І той, хто до
Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає
Його, Він дає нагороду».
Жахливо навіть уявити собі життя без Христа, життя, в якому
немає віри і надії, миру та спокою, а панує тільки страх перед
смертю та майбутнім судом Божим. Бо наше єство настільки зіпсоване,
що ми не тільки виконати, але й близько наблизитись не можемо
до виконання святих вимог нашого Господа. Хто ж тоді міг би
встояти перед Ним, Богом всемогутнім, Який створив небо й землю,
і все, що на ній, Який щомиті все це підтримує й оберігає: «Хіба
ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було,
чи ви не зрозуміли підвалин землі? Він Той, Хто сидить понад
кругом землі, а мешканці її — немов та сарана. Він небо простяг,
мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.
Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:
вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній
в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув,
вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому! І до кого
Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий. Підійміть
у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто
зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто
не загубиться через всесильність та всемогутність Його» (Іс
40:21-26).
Який жах ми б відчули по смерті, коли б стали перед Богом з
усіма своїми гріхами і провинами? Жах справедливого вироку:
«Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та
його посланцям приготований» — і не було б кому за нас заступитись.
Але Бог через Свою любов до людей послав світові Того, Хто спас
нас від прокляття, страху смерті, відчаю, щоб дати нам втіху,
змінити наш смуток на радість. Він прийшов, щоб через віру дати
нам Свій мир, спокій, прощення гріхів та життя вічне. Він прийшов,
щоб уже ніколи не покидати нас.
Але повернімося в маленьке містечко Віфлеєм, куди прийшли Йосип
і його вагітна дружина Марія на перепис за наказом царя Августа.
Після довгої тяжкої дороги, від Назарету до Віфлеєма приблизно
130км, пізно вечором прийшли вони у місто Віфлеєм і почали шукати
заїзд(готель), щоб заночувати, але всі заїзди були переповнені:
«...в заїзді місця не стало для них». Не знайшлося їм місця
і серед людей. Тоді Йосип найшов печеру біля міста, куди в погану
погоду пастухи заганяли тварин. Печера була пуста, в ній були
тільки ясла для корму тварин.
У цій печері вночі діва Марія народила Дитинку – Сина Божого,
Спасителя світу: «І породила вона свого Первенця Сина, і Його
сповила, і до ясел поклала Його...» У такому занедбаному убогому
місці, в глибокому смиренні через Діву Марію зійшов на землю
Бог, з’єднавшись нерозлучно, незмінно, нероздільно з людською
природою. Син Божий народився у стайні, – тихо і непомітно.
Маленьке Дитятко в яслах, і – «Дивний Порадник, Бог сильний,
Отець вічности, Князь миру», Спаситель усього світу, правдивий
Бог і правдива Людина, Творець і Володар всесвіту. Дійсно велика
таємниця.
Перед скількома зачиненими дверима взивав Йосип у надії знайти
притулок для вагітної Марії. Але жителі містечка спокійно спали,
а двері їхніх домівок були щільно зачинені. Безжалісність, страх,
небажання обмежити себе у житлі – все це не давало їм зглянутися
на прохання Йосипа. Чи таке було тільки тоді, в часи перепису
в Віфлеємі? Чи це не повторюється із віку в вік? Скільки людей
зі страхом зачиняють двері свого серця, коли Христос стукається
до них. Вони бояться порушити свій сонний спокій чи потурбувати
себе. Таке стається і зараз.
В убогій печері звершилася велика подія: світу, який сидить
у темряві, засяяло Світло. «І Слово сталося тілом, повне благодаті
та правди...», щоб спасти людей від вічної загибелі. Сповнилися
пророчі слова Ісаї: «Народ, який в темряві ходить, Світло велике
побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло
засяє над ними!»
І перші, хто побачили Світло, були прості пастухи, яких Бог
вибрав для того, щоб вони привітали свого Царя. Не ті люди вітають
Ісуса, котрі називали себе праведниками, тобто книжники і фарисеї,
а ті вітають Ісуса, яких вважали грішниками. Саме пастухів вибирає
Він. І не лише пастухів, але впродовж усієї історії Бог вибирає
для Себе грішників, саме грішники стають Божими дітьми, що покладаються
на заслуги Господа Ісуса, визнають свою гріховність та прагнуть
прощення своїх гріхів заради Христа.
У цю радісну ніч співали небеса і вся земна природа, але люди
спали – спав глибоким сном і Ізраїль. Він спав не тільки тілесним
сном, але і сном глибшим і жахливішим – сном духовним. Духовні
керівники єврейського народу не могли навіть у думці мати, що
Месія прийде на цей світ у такому пониженні та упокоренні. Їхні
очі були прикуті до палаців, вони чекали земного царя. Тому
не їм, а простим бідним пастухам, Бог відкрив радісну звістку
про народження Спасителя.
«Аж ось ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня
осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим. Та ангол промовив
до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику,
що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився
для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака:
Дитину сповиту ви знайдете, що в яслях лежатиме». І наче в підтвердження
слів ангола з’явилася сила велика небесного війська, що Бога
хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у
людях добра воля!»
Ангели славлять Бога, Який послав у світ Спасителя, вони виспівують
мир, який буде перебувати в серцях людей, що увірували в Спасителя,
вони радіють за людей, вони прославляють цю маленьку – могутню
Дитинку, Бога Людину Ісуса.
Бо те Немовля, Чиє народження ми сьогодні святкуємо, є найдорожче
з того, що ми коли-небудь мали чи будемо мати. Воно найдорожче
усіх скарбів світу. Тож знайдімо для Нього найкраще місце –
наші вдячні серця. І нехай Він перебуває в них завжди!
Амінь.
Христос народився!
