НАЙВЕЛИЧНІШИЙ
РЕФОРМАТОР
Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу Я із
домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт,
що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно
за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони
поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо
це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля,
— каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому
серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!
І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата,
говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого
їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню
провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха! (Єремії 31:31-34)
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
(Филип. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, 31 жовтня 1517 року монах-августинець,
доктор богослов’я Мартін Лютер прибив до дверей Замкової церкви
свої знамениті 95 тез, чим розпочав Велику Реформацію Церкви.
Отець Мартін виступив насамперед проти продажу індульгенцій, прощення
за гроші, за папірчик, без покаяння. У завершальних тезах Лютер
писав: «Теза 92. Геть із тими пророками, які кажуть народові Христовому:
«Мир, мир», а миру немає (Єремії 6:14). 93. Блаженні ті пророки,
які кажуть людям Христовим: «Хрест, хрест», а хреста немає! 94.
Християн треба спонукати старанно іти за Христом, їхнім головою,
через покарання, смерть і пекло; 95. і таким чином бути певними
у входженні в небеса через багато випробувань, радше ніж через
фальшиву впевненість у мирі [Дії 14:22]». Ці тези викликали бурхливу
реакцію. Їх роздрукували і поширили по всій Німеччині. Лютер відкрито
став на захист Божого Слова. Він став героєм віри. Він став Реформатором.
Мир з Богом, який купується за гроші, казав Лютер, є фальшивим
миром. Безпека, куплена за гроші – омана. Бог – непідкупний. Бог
– справедливий. І Його людськими інтригами не обманути. Сама навіть
думка про те, що своїми грошима або ділами ми можемо заслужити
прощення в Бога, сама ця думка є вже великим гріхом. Лютер взявся
до реформи Церкви, тобто до повернення її до того первісного стану,
у якому вона була в часи Апостолів.
Лютер в основу своєї праці з обновлення Церкви поклав Слово Боже.
І саме це Слово свідчить про найбільшу Реформацію, яка будь-коли
відбувалася. Ця Реформація не відбулася навіть у ті часи, які
ми традиційно називаємо Реформацією, тобто в першому столітті.
Зовсім ні. Найвеличніша Реформація відбулася майже дві тисячі
років тому, коли Єдинородний Божий Син, Слово, зодягнулося в тіло
і «пробувало між нами, сповнене благодаті та правди».
Бог Син стався правдивою людиною, щоб сповнилося те, що написане
в Книзі пророка Єремії: «Ось дні наступають, — говорить Господь,
— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт».
Ісус Христос, Божий Син і Син Людський, укладає цей Новий Заповіт,
описуючи таким чином його дієвість: «Як вони ж споживали [Пасху],
Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням,
і сказав: Прийміть, споживайте, — це тіло Моє. А взявши чашу,
і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо
це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення
гріхів!» (Матвія 26:26-28).
Цей Новий Заповіт відрізняється від Старого Заповіту. Господь
через пророка Єремію такими словами описує заповіт попередній:
«Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той
день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського.
Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!»
Ісус, Божий Син, виконав заповіт, який уклав Бог із людством,
ставши під Закон. Ніхто з людей того зробити не міг, бо всі люди,
народжені звичайним чином, є грішниками. Лише Божий Син зумів
виконати досконалий і святий Закон, бо Він Сам – святий.
Старий Заповіт указував на Христа. А через Новий Заповіт нас проголошено
дітьми Божими. Ісус Христос – Спаситель, виконавець Заповіту є
найвеличнішим Реформатором, бо Він нас через Свій Новий Заповіт
повернув до нашого первісного стану, до наших первісних взаємин,
які мали з Богом ще наші прабатьки, Адам і Єва, в Едемському саду,
до стану бути Божими дітьми. Цей заповіт відрізняється від Старого
Заповіту радикально вже фактом його установлення. Він установлений
через Ісуса Христа, через Його тіло та кров. Адже «Того, Хто не
відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою
в Нім!» (2 Кор. 5:21).
Цей Заповіт є новим, бо він проголошує не просто визволення від
руки земних ворогів Ізраїлю, але спасіння від наших одвічних ворогів:
диявола, гріха та смерті. Ісус Христос Своєю святою смертю на
хресті долає нашу смерть. Своїм святим воскресінням Він підтвердив
те, що наші гріхи прощено. Про це звіщає Святий Дух через Апостола
Павла: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що
родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних,
щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця
Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче!» (Галатів 4:4-6).
Ми відновлені до синівства. Через Ісуса Христа і заради Нього
– ми діти Божі. Ми діти Божі через Новий Заповіт у Ісусі Христі,
Однородженому Божому Синові. Бог каже про цей діючий нині Заповіт:
«Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля,
каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці
його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І
більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата,
говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого
їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню провину
прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!»
Цей Новий Заповіт не містить законів або приписів. Він не має
жодних расових або національних меж. Цей Заповіт дано нам у саме
наше єство. Цей Заповіт написано у самому нашому серці. Цей Заповіт
відкриває нам дорогу до Бога. Цей Заповіт проголошує, що план
нашого спасіння звершено через Ісуса Христа, як написано: «Так,
бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен,
хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).
Цей Новий Заповіт запечатано в нас у нашому Хрищенні. Бо у Хрищенні
і через нього Бог дає нам Духа Свого, і прощення гріхів, і віру
покладатися на них. У нашому Хрищенні цей Заповіт починає дію
відновлення в нашому житті, але на цьому дія цього Нового Заповіту
не припиняється. Вона продовжується у нашому слуханні Слова Христового
і в причащанні Його святими і правдивими тілом і кров’ю. Наша
провина прощається і наша спільнота з Богом відновлюється щоразу,
коли ми споживаємо тіло Сина Божого, і коли Його реальна кров
у вині, з вином і під виглядом вина потрапляє в нас і тече нашими
жилами. Наша провина прощена, наш гріх Бог не згадає, бо наше
спасіння вже звершене Христом, у Якому сутність і реальність Нового
Заповіту.
Ісус Христос, Єдинородний Син Божий, відновив нас до нашого нормального
стану – стану миру з нашим Творцем, люблячим Богом. Ісус Христос
є Найвеличнішим Реформатором. Ісус Христос сьогодні нас кличе
перебувати в повній правді, у Його Євангелії: «Як у слові Моїм
позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду,
а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32).
Цю правду ненавидить світ, цю правду ненавидить диявол. Вони її
намагаються відкинути, затінити, затемнити, украсти від людства.
І коли їм це вдається, тоді настає потреба Реформації – відновлення
правди Євангелія у Церкві і посеред народів. Бо не медицина, якою
могутньою вона не ставала би, може створити серце, приязне до
Бога, серце, що вірує у Христа і покладає всю надію на Його хресну
жертву. Ні, таке серце медицина не здатна створити. Таке серце,
серце нове, серце, яке любить Бога і людей, може створити тільки
Євангеліє Христове, і тільки воно, дорогоцінне Євангеліє. Саме
повернення Євангелія у Церкву і до нас зусиллями Мартіна Лютера,
слуги Божого, ми святкуємо сьогодні.
Але чи знаєте ви, дорогі друзі, що Реформація триває? Чи ви думаєте,
що диявол і світ марнують час, що стрімко зменшується не на їхню
користь? Ні, вони і далі прагнуть затьмарити Євангеліє різними
традиціями, забобонами, відвертою брехнею, а то й заборонами.
Тому Реформація – відновлення Євангелія у Церкві і посеред людей
— триває і нині.
І ви, дорогі у Христі, є часткою цієї Реформації. Ми самі є маленькими
реформаторами щоразу, коли відстоюємо правду Євангелія, коли на
противагу всім фальшивим учителям проповідуємо чисте Євангеліє,
яке реформує, тобто приводить до миру з Богом, життя наших рідних
і близьких, усіх наших ближніх.
Дорогі брати і сестри, найвеличніша Реформація відбулася на хресті
Голгофи. Там Ісус здобув прощення наших гріхів, там Спаситель
відновив мир людей із Богом. Велика Реформація почалася 1517 року,
коли доктор Лютер відновив у Церкві Євангеліє. Українська Реформація
почалася з 1925 року, коли пастир Теодор Ярчук взявся до реформи
Церкви, розпочавши з реформи літургії, плодами якої користуємося
ми і нині. Мала Реформація триває кожного дня у нашому житті,
коли ми в каятті топимо нашого старого Адама (або Єву) і одержуємо
благодаттю заради Христа прощення наших гріхів, і коли ми відстоюємо
Євангеліє Христове у нашому житті.
А остаточна Реформація завершиться у час повернення Христа у славі.
Тоді ми воскреснемо до вічного життя, наші тіла переміняться,
вони стануть подібним до прославленого тіла воскреслого Христа,
як написано: «Сам-бо Господь із наказом, при голосі Архангола
та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в
Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом
із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди
будемо з Господом. Отож, потішайте один одного цими словами!»
(1 Сол. 4:16-18). Прийди, Господи Ісусе. Амінь.
Благодать з вами! Амінь.
