Хто більше знає – той більше питає,
але цьогосвітня мудрість у Бога глупота…

---

Те саме стосується письменників. Після Вавилонського розселення (до того часу всі люди спілкувалися однією мовою) народи стали придумувати, як би то можна було б залишити свою мову на папері. Люди придумали алфавіт – кожен народ свій, щоби передавати свої знання, свої мрії, розпорядження, накази, усілякі теорії на папері, щоби ми, їхні нащадки, могли захоплюватися, удосконалюватися або спростовувати, знати про їхні звичаї, їхні вподобання, їхню історію, їхні кулінарні вподобання — і все це за допомогою алфавітів, котрі складаються з кількох десятків знаків.
Еволюціоністи на все горло кричали, що людина стає чимраз досконаліша і досконаліша, бо ці божевільні вважали своїми предками мавпу, що раптом порозумнішала, але у реальності люди просто накопичують знання і розкривають закони, формули, найдрібніші елементи, за котрими і з котрих Бог цей дивний світ і все, що у ньому є, Словом вчинив.
Ці знання люди використовують по-різному. Багато з них для покращення свого побуту. Далеко ходити не треба – погляньте, що робиться з побутовою технікою. Вона стає щоразу досконалішою. Ось візьмемо, приміром, пральну машинку. Класна річ. Заклав брудну білизну, засипав пральний порошок, залив кондиціонер для білизни, натиснув кнопочку — і сиди собі на дивані і читай якусь цікаву книгу, доки не почуєш повідомлення, що прання закінчено. Дістаєш білизну суху, пахучу і попрасовану… А з чого все починалося? Ще моя прапрабабуся стояла на річці і на кладці відбивала льняну сорочку прачем, або гатила щосили нею об воду. Або в інших регіонах України був свій особливий метод: закидали білизну наполовину з попелом у діжку і возили-катали кілька годин по селу, а потім на річку — полоскати. Після прання білизну сушили і вибілювали на сонці, потім рублем прасували і тоді вже чисту білизну складали у скриню. Моя прабабуся робила половину свого життя те саме, але вже для неї якийсь винахідник придумав залізну праску на розпечених вуглях. Попрала бабуся старим методом одяг, але прасувати могла вже не рублем, а справжньою праскою – лише слід було пильнувати, щоби жарини не випали, бо пропалювали дірки. Моя бабуся ще прала як прапрабабуся і прабабуся лише у дитинстві, бо потім винахідники придумали електрику, яку використали, сконструювавши тазик з моторчиком, котрий називали пральною машиною, а замість рубля і жарової праски отримала електропраску. Моя мама вже пере тією машиною, про котру я вже розповів – машина з програмним управлінням. А все це починалося з того, що якісь люди мали певні знання і їхня допитливість пошукувала додаткових знань. Ці люди вчилися і придумували щось, застосовуючи нові знання, а наступне покоління, беручи за основу попередні знання і додаючи до них свої знання, придумували і вдосконалювали попереднє.
Але всі наші знання є марнотою, якщо ми не маємо найголовнішого знання, що ми є приходьками на цій землі, і незалежно від того, скільки часу ми тут мешкаємо і скільки знань маємо, усе марне, коли не знаємо Бога, Котрий усе створив, і творіння Котрого ми ще досі вивчаємо, і до Котрого маємо піти, трохи вдосконаливши наш побут… Мудрий Йов так казав: «Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає, пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його! Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло. Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму? Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться. Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною! Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї. Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру. Золото й скло — не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота. Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости — ліпший за перли! Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї. А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму? Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона» (Йов 28:9-21).
Тож коли б ви були допитливими людьми і перечитали б усі книги на світі, і понапридумували б усіляких абищиць – все було б марним, якби ви не знали Бога і не покладалися б у всьому на Нього, бо єдине, що вам потрібно у цьому світі – стати Христовими друзями, тому що: «Цьогосвітня бо мудрість у Бога глупота, бо написано: Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!» (1Кор. 3:19). Тож удосконалюйтесь у найголовнішому, а все решта – додасться: «І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса. Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:15-17).

Владик Горпинчук, м. Київ