Голова літургійного комітету УЛЦ пастир Олег Стецюк

Традиції богослужебного життя
українських євангеликів

Організація богослужебного життя

д) Літургійний одяг служителів.
Віруючий люд старозавітного періоду відповідно до церемоніального закону пророка Мойсея був поділений на тих, хто потребував у священнодійстві посередника між собою і Господом Богом, і на тих, хто виконував роль цього посередника, здійснюючи священнодійства в скинії, а з часом в Єрусалимському храмі. Священицьке служіння Старого Завіту мало свій особливий статус у житті єврейського народу, і цей особливий статус був позначений у певному виді, або стилі одягу, який символічно виявляв характерні особливості священицького служіння1 Старого Завіту.
У новозавітному періоді віруючий люд кров’ю Спасителя Ісуса Христа представляється перед Отцем Небесним, як « …вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1Петр. 2:9). З причини того, що всі віруючі люди мають перед Отцем Небесним загальне духовне священство, церемоніальний закон відносно значимості богослужебного одягу в літургійному діянні втратив свою своєрідну й особливу значимість, припинивши своє символічне служіння.
Але, не зважаючи на те, що літургійний одяг священослужителів втратив свій статус Божественного запровадження, вірні Нового Завіту, перебуваючи у християнській свободі, вирішили в певній мірі вспадкувати і продовжити літургійні принципи богослужебного одягу старозавітного періоду, надавши їм при цьому нове смислове забарвлення і навантаження.
Сьогодні ми сприймаємо літургійний одяг пастиря, диякона, послушника як наочну можливість показати всім присутнім те, що ці люди від імені та за покликанням громади несуть певне літургійне служіння в громаді. Послушник виконує роль помічника біля церковного престолу, диякон виконує роль помічника пастиря, а пастир, зі свого боку, виконує благодатне служіння Слова Євангелія та святих Таїнств Христових. І от у цьому контексті новозавітного служіння літургійний одяг служителів по-особливому засвідчує і характеризує їхній вид служіння.
Літургійний одяг новозавітної Церкви проходив дорогою складних періодів у своєму розвитку, вбираючи в себе естетичні і культурні особливості регіону, в якому перебувала певна християнська громада. Як правило, у ранішній Церкві з одягу служителя брали приклад стилістики імператорського римського двору, аби відповідати нормам естетики і культури своєї держави. З часом літургійний одяг пережив певну стилістичну реформацію, перейшовши зі статусу культурного в статус літургійно-повчального. У кінці першого тисячоліття християнські громади оформили свій неповторний вигляд і стилістику літургійного одягу, який включав в себе основні елементи, як-от: а) стихар; б) єпитрахиль; в) нагрудний хрест; г) головний убір.
Під час Реформації XVI-го століття стилістика літургійного одягу зазнала руйнівного удару з боку радикально налаштованих прихильників2 так званого «очищення Церкви». Керуючись гаслом «у Церкві ми всі духовне священство», християнські революціонери виступили категорично проти практики літургійного одягу. Літургійний одяг був спрощений і набув вигляду лише академічного одягу. Така віросповідна позиція радикально налаштованих реформаторів негативно вплинула на послідовників Ауґсбурзького віросповідання, надовго посіявши серед них неоднозначне сприйняття важливості традиційного літургійного одягу в богослужебній практиці.
Але незважаючи на хиткість даного питання, українські євангелики в своїй літургійній практиці вкорінили літургійний стиль одягу, що став наслідком пошани до літургійної форми богослужінь, що була засвоєна з давніх-давен в українському народі3 .
На сьогоднішній день літургійний одяг служителів УЛЦ має загальноприйнятий вигляд, що тим самим засвідчує літургійну та віросповідну єдність усередині Єпископату УЛЦ.

— Літургійний одяг пастиря.
Пастир, будучи покликаним громадою вірних, виконує служіння проповіді Святого Євангелія та надання і поширення святих Таїнств. Для того щоби видимим чином перед всіма засвідчити благодатний факт свого пастирського служіння, душпастир використовує наступний вид літургійного одягу:
1) Стихар4 . Стихар має вигляд довгого одягу з широкими рукавами, як правило, білого кольору5 , що символізує чистоту і праведність, яка дарується всім відкупленим Господом Ісусом Христом. Стихар увійшов у літургійний побут уже в ІІІ-му столітті.
2) Єпитрахиль6 . Єпитрахиль подібна до вузької смуги тканини, яка накидається на шию й спускається донизу з передньої сторони стихаря. Єпитрахиль стала частиною літургійного пастирського одягу, починаючи з ІІІ-го століття, символізуючи собою те, що пастир від імені громади має право виконувати свій благодатний обов’язок звіщати Слово Євангелія і поширювати святі Таїнства7 . Колір єпитрахилі міняється відповідно до літургійного кольору церковного року.
3) Пояс. Для зручності й легкості в пересуванні у стихарі душпастир підперізується по талії поясом, який символізує духовну готовність та здатність до проведення служби Божої8 .
4) Хрест. Як знак свого віросповідання, душпастир під час богослужіння одягає невеликий хрест поверх стихаря та єпитрахилі. Відповідно до східної християнської традиції нагрудний хрест пастиря обов’язково вміщує в себе зображення розіп’ятого Господа Ісуса Христа. Така деталь оформлення нагрудного хреста показує доктринальне акцентування уваги на Голгофській смерті Сина Божого, яка стала умилостивлюючою жертвою в ім’я примирення людства з Отцем Небесним.

— Літургійний одяг диякона.
Диякон одягається подібно до душпастиря, але замість єпитрахилі використовує орар.
1) Орар9 . Орар має вигляд довгої смуги з тканини, він зроблений таким чином, щоби диякон мав можливість одягати його через ліве плече. Такий літургійний стиль орара символізує те, що диякон за своїми богослужебними обов’язками є дуже наближеним до душпастирського служіння. Орар змінює свій колір відповідно до літургійного кольору церковного календаря.

— Літургійний одяг послушника.
Послушник виконує роль помічника біля церковного престолу. Його літургійний одяг обмежується досить простим стилем: білий стихар, який підперезаний поясом, та нагрудний хрест. Такий одяг слугує символом смирення та лагідності, бо ці дві якості християнського характеру так необхідні послушнику, який тільки навчається бути слугою Слова Євангелія.

Обговорюючи питання літургійного одягу, необхідно завжди тримати в пам’яті те, що одяг служителів виконує лише естетичну роль, засвідчуючи всім присутнім під час богослужіння певний статус церковного служителя.