—
Пастире, читачі «Стягу» у минулі роки вже читали на наших сторінках
про життя громади, у якій Ви служите. Що нового сталося серед
українських лютеран Херсона за останні два роки?
— По-перше, хочу привітати у вашій особі, брате Василю, усіх
читачів такого чудесного часопису, як «Стяг», і дякую вам особисто
за те, що знайшли можливість присвятити пару сторінок Херсонській
громаді «Святої Трійці». За цей час кардинальних змін у нашій
громаді не відбулося. Я цей період для себе називаю періодом
стабільного існування громади. Ми проводимо щонеділі службу
Божу із сповіддю і Господньою Вечерею. У нас діють дві Біблійні
групи, на яких ми читаємо і вивчаємо книги Святого Писання.
Діє Недільна школа і молодіжна група. Отож, церковне життя в
нашій громаді не припиняло свого існування. Звичайно, є бажання
бути більш успішними в своїй церковній діяльності, досягаючи
певного розвитку, але на сьогодні ми володіємо тим, на що ми
є спроможні.
—
Громада існує не в ізольованому просторі, її члени є громадянами
українського суспільства. Починаючи з 2004 року, коли в Україні
стартували вибори Президента України, люди значно змінилися.
Вони стали розкутішими, сміливішими, менше зважають на авторитети.
Свобода слова й демократія, перманентний (постійний) процес
виборів призвели до того, що люди значно політизувалися. Часто
не тільки в колективі, а й серед членів однієї родини, точаться
суперечки «за кого голосувати», «якою буде коаліція» і т. п.
Як такі процеси позначилися на членах Херсонської громади УЛЦ,
чи змінилося Ваше служіння?
— Місто Херсон має своєрідну політичну ментальність. Через те
що місто культурно досить тісно сполучується із селом, політичні
уподобання виборців, як правило, паритетні, тобто 50/50. І такий
стан речей захищає мешканців міста від якихось радикальних поглядів
і прагнень. Кожна думка, кожне слово зазвичай має такий виважений
характер. І ця політична ментальність мала своє відображення
в житті нашої громади. Мені сподобалося те, що наші парафіяни
у такій спокійній атмосфері обговорювали всі ті питання, що
торкалися життєдіяльності нашої країни. Не було сварок, не було
апокаліптичного настрою… все відбувалося цивілізовано і прагматично.
І, до речі, ми ще задовго до всіх цих відомих подій домовилися
в своєму колі, що політика не стане частиною нашого літургійного
життя, а літургійне життя не стане частиною політики. І таке
ставлення до політичних реалій дозволило нашій громаді віддавати
Богові Боже, а кесареві те, що належить кесареві. Звичайно,
не все справдилося з того, до чого ми прагнули під час виборів,
але той факт, що в нашій державі існує таке поняття, як свобода
віросповідання, говорить лише про одне – нашу країну чекає цивілізоване
майбутнє, бо цю позитивну перспективу нам малює своїми словами
Псалмоспівець, кажучи: «Блаженний той люд, що Богом у нього
Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!1
»
—
Пастире, що сьогодні найбільше хвилює Вас, як пастиря громади
Української Лютеранської Церкви у Херсоні, які маєте плани,
які проблеми?
— На початку свого інтерв’ю я сказав про те, що ми прагнемо
бути більш успішними у своїй церковній діяльності. Але для того,
щоби досягати певного розвитку, необхідно володіти певними ресурсами.
На сьогодні я особисто для себе визначився із трьома видами
ресурсів, які можуть бути допоміжними в намаганні розвиватися
далі. Перший ресурс — «духовний ресурс». Під цим духовним ресурсом
я маю на увазі Слово Євангелія. Ми від усіх інших християнських
конфесій відрізняємося тим, що ми маємо і володіємо унікальним
привілеєм – розуміти й сповідувати істину нашого прощення, оправдання,
спасіння благодаттю Господа нашого Ісуса Христа. І, володіючи
цим знанням нашого спасіння, нам конче необхідно стати для нашого
району, села, міста, області, країни вісником Євангелія Божого,
піднімаючи стяг Євангелія високо догори. Якщо не ми, то, скажіть,
хто? Другий ресурс — «інтелектуальний ресурс». Я, як пастир,
потребую допомоги від тих, хто може мені допомогти поширювати
Євангеліє містом. Я потребую тих братів і сестер, які готові
допомагати і знають, як це робити. Зверніть вашу увагу на те,
що сказав Син Божий, звертаючись до майбутніх Апостолів: «…Ідіть
за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!» (Мт. 4:19). У мене є товариш,
який полюбляє час від часу виїжджати на Дніпро і ловити рибу.
Так от, для того щоб отримати якийсь улов, йому необхідно підготуватися
до своєї риболовлі, підходячи до цієї справи професійно: вудочка,
блешні і так далі. Він навіть володіє знанням стосовно того,
як себе в певний час поводить риба. Тобто, він до своєї риболовної
справи підходить кваліфіковано, аби досягти максимального предметного
результату. Щось подібне мусить відбуватися і в нашому євангелізаційному
служінні. Нам необхідно професійно, інтелектуально підходити
до цієї справи для того, щоб досягати якомога більшої кількості
людських сердець, аби їх «упіймати» для Царства Божого. Необхідно
розробляти концепції, програми, методи, які б могли дозволити
нам розмовляти тією цивілізованою мовою, яку розуміють люди
різного віку, що живуть у країні ХХІ-го століття. Нам необхідно
виробити систему, яка б допомогла нам впливати на різні сфери
суспільного життя. Одному пастирю, який би він не був талановитий,
це не під силу. Тому я і говорю про те, що пастир у громаді
повинен мати команду однодумців, і цій команді треба займатися
євангелізаційною роботою. Треба бути в хорошому смислі слова
стратегом євангелізаційного служіння. І мені приємно, що сьогодні
в УЛЦ з’являється нова лютеранська генерація, яка починає думати
об’ємно, перспективно, підходячи до справи, як художник, який
перед тим, як намалювати картину, бачить її вже у перспективі.
Такі вірні УЛЦ, як М. Гончаренко2 , як М.Данилов3 своїм ставленням
до лютеранського світогляду вселяють у мою душу впевненість
у тому, що УЛЦ має предметну перспективу в нашій країні. Третій
ресурс – «фінансовий ресурс». Я дякую Богові, що в нашому християнському
житті є жертводавці, які допомагають нам виконувати велике доручення
Спасителя людських душ, Ісуса Христа, Який сказав: « Ідіть по
цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!»
(Мр. 16:15). Я ні в якому разі не хочу сказати, що фінанси є
наріжним каменем нашого служіння, але це є той земний засіб,
який дозволяє розробляти матеріал, друкувати необхідні книжки,
готувати певні євангелізаційні програми. Єдине, що мені хотілося
сказати з цього приводу, — необхідно, щоби більшість наших парафіян
брала активну участь, інвестуючи в євангелізаційне життя своєї
громади. Ось такі думки навколо цих трьох ресурсів постійно
вирують у моїй голові, і мені дуже приємно, що Єпископ В’ячеслав
надто уважно відноситься до всіх цих питань, які я піднімаю,
спілкуючись із ним. Одного разу, обговорюючи цю тему із Єпископом
В’ячеславом, я побачив в його особі не просто Єпископа УЛЦ,
а духовного отця, брата, який готовий зробити все можливе, аби
Євангеліє проповідувалось в регіонах нашої України.
—
Отче Олеже, розкажіть читачам «Стягу» про міжконфесійні стосунки
серед християн та й серед вірних інших віросповідань у Вашому
місті?
— Я за своїм характером людина, яка намагається адекватно оцінювати
ті конфесійні реалії, в яких ми живемо. Сьогодні місто Херсон
представлено всіма християнськими деномінаціями, які є в Україні.
Хочемо ми того, чи не хочемо, але в нашому місті є православні,
католики, німецькі лютерани, баптисти, адвентисти, п’ятидесятники…
За віросповіданням ми є різні, але, незважаючи на ці відмінності,
ми живемо в одному місті, діти наших парафіян відвідують херсонські
школи, економіка однаково впливає як на лютеран, так і на баптистів.
Зі свого боку, я намагаюся бути відкритим для всіх представників
християнських конфесій, але в цій відкритості до спілкування
тримаюсь чіткого для себе правила: неухильно дотримуватися конфесійного
лютеранського віросповідання. Одного разу, перебуваючи на засіданні
Асоціації християнських церков Херсона, я подумки задався питанням:
«А що може сьогодні об’єднати представників різних християнських
конфесій?» І, роздумуючи над цим питанням, прийшов до висновку,
відповівши собі: «Проблеми, які вражають українське суспільство».
Я думаю, і я в цьому впевнений, що духовенство різних християнських
деномінацій повинно об’єднатися заради того, щоби спільно боротися
проти проблем, які з різних сторін намагаються вразити наше
суспільство, а це: алкоголізм, пивний алкоголізм серед молоді,
наркоманія, моральний лібералізм, атеїзм… Українське суспільство
після атеїстичного зубожіння потребує виходу із духовного коматозного
стану. І в цьому плані християнські конфесії можуть об’єднати
свої сили заради здорового майбутнього нації, і приклади таких
спільних зусиль на сьогодні існують. Я можу, як приклад, навести
роботу комісії, яка була створена за наказом Президента України
при Міністерстві науки і освіти для того, щоби розробити предмет
«Основи християнської етики». І мені дуже приємно бачити, як
представники різних конфесій плідно працюють над розробкою цього
предмету для того, щоби нашій школі повернути християнську етику,
яка буде виховуванням наших дітей. І таких прикладів конфесійної
співпраці заради подолання суспільних проблем багато, бо багато
проблем, із якими необхідно мудро і спільними силами боротися.
—
Що б Ви побажали читачам «Стягу»?
— Один грецький філософ сказав: «У здоровому тілі, здоровий
дух». Я думаю, що він помилився, винайшовши цю формулу здоров’я.
На мою думку, у здоровому дусі, здорове тіло. Тому я всім читачам
«Стягу» бажаю, по-перше, духовного здоров’я. Нехай Слово Євангелія,
яке проповідується у ваших громадах сповнить ваші серця вірою,
надією, любов’ю, упевненістю, бо Слово Господнє «…Богом надхнене,
і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в
праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго
діла готова». Допомагайте своїй громаді, своїм ближнім, знаючи,
що тим самим ми прославляємо Отця Небесного, Який заради нашого
спасіння віддав Сина Свого Єдинородного. Любіть Бога і любіть
Україну!
—
Пастире, дозвольте й мені подякувати за це інтерв’ю й побажати
Божого благословення у Вашому служінні Херсонській громаді.
1 Псалом 32:12.
2 Михайло Гончаренко, член Київської громади УЛЦ «Воскресіння».
Написав чудову статтю до часопису «Стяг», яка має назву «Перспективи
формування лютеранського сегменту української культури».
3 Микола Данилов, член Київської громади УЛЦ «Воскресіння».
Бере активну участь у житті своєї громади.
