Дорогі мої брати і сестри у Христі! Вірні та пастирі Української Лютеранської Церкви! Незважаючи на свій нетривалий термін перебування в лоні нашої Церкви (всього кілька місяців), я набрався сміливості викласти Вам свої пропозиції (своє бачення, свої міркування, які можуть здатись Вам досить наївними) щодо можливих шляхів інтенсивного розвитку українського лютеранства як релігійно-культурного середовища і його якнайшвидшого перетворення в масовий та впливовий сегмент українського суспільства.
Такої сміливості мені (людині, яка не є професійним культурологом) надають наступні фактори.
По-перше, і головне, – глибока особиста впевненість у наявності потужного потенціалу Української Лютеранської Церкви (УЛЦ) для кількісного та якісного зростання у найближчій перспективі (завдяки оптимальному поєднанню нею українських культурних та релігійних традицій і здорових протестантських доктрин1 ). УЛЦ має резерв власного зростання мінімум в десятки тисяч парафіян.
По-друге, мій певний досвід у справі розвитку протестантських громад як релігійно-культурного соціуму (організація та проведення малих Біблійних груп серед євангельських християн-баптистів), досвід участі та управління діяльністю низки громадських організацій (Спілка незалежної української молоді, Народно-демократична партія та Народно-демократична ліга молоді), а також досвід роботи у системі центральних органів державного управління гуманітарною сферою (Секретаріат Кабінету Міністрів України та Міністерство освіти і науки України).
По-третє, будучи людиною переважно практичною і віддаючи перевагу конкретним діям над хрестоматійним теоретизуванням, в той же час, я розумію, що чітке визначення плану розвитку того чи іншого процесу (у нашому випадку – перетворення українського лютерантства у потужний загальнодержавний релігійно-культурний соціум із стійким соціально-економічним базисом) не можливе без його попередньої підготовки та всебічного розгляду і обговорення.
У зв’язку з викладеним вище, а також зважаючи на слова Господа нашого Ісуса Христа: «...шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам» (Мт. 7:7), я дозволив собі подати Вам для братського обговорення та пастирської оцінки свої думки та пропозиції з порушеного питання.

УТОЧНЕННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ
Перед тим як викласти для Вашого розгляду своє концептуальне бачення щодо перспективних напрямків освоєння (або навіть оволодіння) Українською Лютеранською Церквою соціально-культурного середовища українського суспільства, хотів би уточнити деякі термінологічні та дослідницькі аспекти наведених нижче міркувань.
По-перше, що я розумію під терміном «культура». Дослівно з латини слово «культура» («cultura») перекладається як «виховання, освіта, шанування, розвиток». Сучасна наука розглядає два основні значення поняття культури.
У ширшому розумінні термін «культура» означає сукупність практичних, матеріальних та духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини й втілюються в результатах продуктивної діяльності.
У вужчому розумінні культура – це сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування (дитячі садки, школи, вузи, клуби, музеї, театри, творчі спілки, громадські товариства тощо).
У нашому випадку ми розглядаємо в першу чергу вужче (освітньо-творче) розуміння поняття української культури. І лише в кінці нашого аналізу (при розгляді перспектив розвитку лютеранського підприємництва в Україні) ми будемо говорити про більш широке розуміння української культури (як про сукупність не лише соціально-духовних, а й соціально-економічних досягнень суспільства).
По-друге, я не випадково виніс у назву термін «лютеранський сегмент українського суспільства», а не «лютеранська субкультура в Україні». Поняття субкультури передбачає відділення або навіть певне протиставлення себе існуючій культурі (це більше підходить до сектантських субкультур в Україні та молодіжних субкультур: готів, панків, рокерів та ін.).
Але у випадку Української Лютеранської Церкви, яка є чи не єдиною в Україні протестантською церквою, що дотримується східного обряду та намагається максимально адаптуватись до української традиційної культури, мова може йти лише про лютеранський сегмент української культури. Така адаптація до місцевої культури і запобігання сектантству прямо відповідає словам Апостола Павла з 1 Кор. 9:21-22 (наведеним в епіграфі) та словам Самого Господа Ісуса: «А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить» (Лк. 8:16).
По-третє, предметом аналізу, у нашому випадку, є лише культурно-просвітницькі та соціально-економічні аспекти перспектив розвитку українського лютеранства, але в жодному разі – не доктринальні питання лютеранства чи церковні та обрядові елементи служіння Української Лютеранської Церкви. Метою нашого аналізу є виключно спроба пошуку нових та вдосконалення існуючих форм культурно-просвітницького та соціально-громадського позиціонування українських лютеран в українському суспільстві.

ОСВІТНЬО-ВИХОВНИЙ РОЗВИТОК
Головним напрямком розвитку, який забезпечить динамічне кількісне і якісне зростання лютеранських громад в Україні, є активізація освітньо-виховного процесу з боку останніх. Для цього вже не достатньо лише Недільних шкіл для дітей та занять з вивчення Катехізису для дорослих. Мова йде про необхідність створення та розвитку в Україні мережі лютеранських дитячих садків, а потім і загальноосвітніх середніх навчальних закладів (шкіл, гімназій, ліцеїв).
Існування християнських шкіл не є порушенням лютеранського вчення про два царства (вчення про відокремлення Церкви від держави), а є реалізацією права віруючих батьків виховувати власних дітей відповідно до своїх релігійних переконань. Це питання дуже добре пояснив у своїй книзі «Світський уряд: Боже інше царство» Даніел М. Дойчландер.
Але як бути із серйозними обмеженнями в українському законодавстві щодо світського характеру освіти? Є два шляхи вирішення цієї проблеми, які необхідно реалізовувати паралельно. З одного боку, існують механізми, що дозволяють обійти ці обмеження (наприклад, створення дитячих садків та шкіл не церквою, а громадськими організаціями, які створюються батьками-лютеранами, що потім віддають до цих закладів власних дітей). А з іншого – Українська Лютеранська Церква спільно з іншими українськими християнськими церквами має продовжувати можливий тиск на державу в частині зняття пострадянських обмежень на освітню діяльність релігійних організацій та надання батькам права на отримання дітьми якісної освіти в приватних релігійних школах.
Отримання дітьми лютеран освіти у подібних навчальних закладах, якщо й не гарантує на 100 відсотків, то щонайменше значно збільшить у майбутньому частку вірних Української Лютеранської Церкви серед їхніх дітей.
Враховуючи значну капіталоємність створення відповідних виховних та навчальних закладів (дитсадків та шкіл), до цієї справи мають долучатись не лише всі громади УЛЦ регіону (наприклад, створення першого лютеранського дитячого садка в Києві має бути спільною справою всіх громад УЛЦ столиці), але, за можливості, і, наприклад, німецькі лютеранські громади регіону. Результатом може стати створення лютеранського дитячого садка та/або школи з поглибленим вивченням іноземної мови.
У дещо віддаленішій перспективі необхідно розглядати можливість створення лютеранських вищих навчальних закладів професійного спрямування (наприклад, художніх ліцеїв, промислових, сільськогосподарських та комерційних коледжів тощо), в яких діти із сімей лютеран зможуть отримувати необхідну їм світську спеціальність, вивчаючи, крім того, і основи лютеранського віровчення, а також праці сучасних біологів-креаціоністів.
Дехто з тих, хто читає ці слова, можливо, скаже: «Хіба може невеличка кількатисячна релігійна організація в короткі терміни здійснити це?»
На це питання можна відповісти словами Господа нашого Ісуса Христа: «Поправді кажу вам: якщо будете мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: «Перейди звідси туди», то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!» (Мт. 17:20).
Тому якщо ми насамперед з вірою спільно та дієво (не шкодуючи свого часу та коштів) будемо опікуватися проблемою духовного зміцнення наших дітей та дітей наших єдиновірців через створення та розвиток мережі лютеранських дитячих виховних і навчальних закладів, то невже Господь нам не допоможе?
І чому б, наприклад, через 10-15 років інформація про закінчення лютеранського навчального закладу не буде свідченням високої якості отриманої освіти?!

РОЗВИТОК ЧЕРЕЗ ПРОФЕСІЙНІ
ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Ще одним перспективним напрямком розширення сфери впливу на суспільство українських лютеран є створення ними низки громадських організацій професійного спрямування (наприклад, Українська асоціація медиків-лютеран, Українська спілка юристів-лютеран, Український союз педагогів-лютеран, Українське студентське лютеранське братство тощо).
Діяльність указаних структур зможе задовільнити у віруючих потребу в спілкуванні за інтересами з людьми з близьким світоглядом. Такі громадські організації можуть стати також і додатковим механізмом залучення нових людей у динамічно зростаюче лютеранське середовище (лютеранський сегмент української культури), а також сприятиме реальному зближенню лютеран із громад різних регіонів України.
Це буде досягатись і завдяки налагодженню постійних контактів між цими професійними та громадськими утвореннями з аналогічними або подібними організаціями за кордоном, у першу чергу, лютеранського спрямування.
Для їхньої ефективної діяльності необхідно лише буде надавати максимальну свободу і підтримку з боку УЛЦ для вказаних організацій.
З метою координації їхньої роботи, визначення спільних проблем, а також активного залучення їхніх членів до заходів Української Лютеранської Церкви при Єпископаті УЛЦ на певній стадії (після створення та розвитку вказаних громадських утворень) можливо буде створити Раду громадських лютеранських організацій.
Благодійна та місійна діяльність таких громадських організацій українських лютеран буде чудовою школою та перевіркою майбутніх професійних служителів Церкви або керівників громад.
При цьому необхідно не забувати про те, що діяльність вказаних організацій має допомагати розвиткові Церкви, а не замінювати її для своїх членів. Під приводом участі у заходах подібних громадських організацій віруючі, наприклад, не повинні постійно пропускати богослужіння або не виконувати покладене на них служіння в церковній громаді.
Але це вже можливі проблеми майбутнього...
На сьогодні ж необхідно зініціювати створення на всеукраїнському рівні хоча б кількох зазначених вище професійних громадських організацій лютеран та розпочати їхню діяльність, попередньо вивчивши досвід аналогічних утворень в інших країнах.

РОЗВИТОК ЧЕРЕЗ ОРГАНІЗАЦІЇ
ЛЮТЕРАН-ПІДПРИЄМЦІВ
Дуже важливим та актуальним напрямом соціально-культурної діяльності як традиційних, так і нових церков в Україні та світі є розвиток взаємин між церквою та підприємцями.
Відома своєю активністю в Західній Україні та міжнародними зв’язками переважно греко-католицька Асоціація християн-підприємців України.
Достатньо дієвими є підприємницькі організації українських харизматів. Наприклад, Церква «Посольство Боже» не лише об’єднує реальних бізнесменів-християн, але й створила спеціальний Центр бізнесу та управління «Перетворення» та Міжнародну академію бізнесу та управління, які навчають бізнесу (відповідно до Біблії) і підприємців-початківців. По закінченні вказаних закладів майбутні харизмати-бізнесмени та харизмати-бізнесвумени отримують напівцерковну кваліфікацію «бізнес-служителі». Але зрозуміло, що така крайня форма змішування церковного та земного для нашої Церкви не є прийнятною.
Крім того, досить цікавим є досвід Російської православної церкви в цьому напрямку. У лютому 2004 року Всесвітній Російський Православний Собор затвердив «Свод нравственных принципов и правил в хозяйствовании» (навмисно подаю назву документу на мові оригіналу для збереження колориту назви). Очевидно, за прикладом Десяти Заповідей Божих автори «Свода» пропонують десять рецептів, як вести бізнес відповідно до Слова Божого та власного сумління.
Така значна увага з боку різних церков до віруючих підприємців обумовлена не лише тими чи іншими прагматичними мотивами (хоча і це, очевидно, є, бо будь-яка організація, а кожна церква також є організацією, має потребу у фінансових ресурсах, а саме власні віруючі-бізнесмени можуть бути основним джерелом надходження вказаних ресурсів). Це обумовлено специфікою діяльності підприємців, основним завданням яких є максимізація прибутків, що накладає певний відбиток на їхні цінносні орієнтири та світосприйняття. Не дарма ж Ісус говорив Своїм учням: «Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» (Мт. 19:24).
Але ж Господь любить і підприємців. І хай не багато серед віруючих є бізнесменів, але потрібно роботу з ними виділяти в окремий напрямок.
Подібно до громадських організацій лютеран за фаховою ознакою, для українських лютеран-підприємців необхідно створювати не лише громадські об’єднання, але й відповідні клуби для роз’яснення та обговорення Слова Божого та конкретних способів його застосування у власному житті.
Також важливим, привабливим та ефективним напрямком їхньої діяльності може бути міжнародне співробітництво з лютеранами-підприємцями з інших країн.
Розвиток та зміцнення їхніх об’єднань сприятиме не лише покращенню матеріально-технічного забезпечення УЛЦ та розширенню її доброчинної діяльності, а також зможе привести до створення нових лютеранських підприємств та засобів масової інформації. А це, в свою чергу, стане додатковим джерелом подальшої популяризації лютеранських ідей в Україні.
При цьому необхідно пам’ятати про загрозу тієї небезпечної пастки, до якої потрапили деякі протестантські церкви в Україні, коли християни-бізнесмени почали займати керівні посади в своїх релігійних громадах. Враховуючи наведену вище специфіку підприємницького світосприйняття, цьому необхідно запобігати.

АКТИВІЗАЦІЯ МІСІЙНОЇ РОБОТИ
І, зрозуміло, четвертий загальновідомий напрямок динамічного зростання будь-якої християнської церкви – це активізація місійної роботи. Бо як сказав Апостол Павло: «А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?» (Рим. 10:14).
Але, мабуть, мова повинна йти не лише про активізацію місійної роботи УЛЦ, але й навіть про певні організаційні зміни у реалізації вказаного напрямку. Бо, з одного боку, зрозуміло, що цей напрямок уже реалізується УЛЦ в Україні більше ніж 10 років, але, з іншого боку, не зрозуміло, чому й досі при такому дійсно потужному доктринальному потенціалі Церкви, а також максимальній її адаптації до української культури, УЛЦ не має своїх громад навіть у більшості обласних центрів України. Прошу вибачити мене за таке нерозуміння, бо воно, можливо, в першу чергу викликане моїм нетривалим часом перебування в лоні УЛЦ. Але темою моїх сьогоднішніх роздумів і не було питання аналізу чи вдосконалення місійної роботи нашої рідної Церкви.
У будь-якому разі, для швидкого перетворення кількатисячної Української Лютеранської Церкви в потужну та впливову (мінімум кількасоттисячну Церкву) в Україні не обійтись без активізації місійної роботи.

* * *
Таким чином, на мою думку, є чотири основні напрямки роботи на найближчу перспективу, розвиток яких сприятиме реальному інтенсивному зростанню українського лютеранства, а саме:
1) освітньо-виховний розвиток через створення лютеранських виховних та навчальних закладів;
2) створення та розвиток професійних громадських організацій лютеран;
3) створення та діяльність об’єднань українських лютеран-підприємців;
4) активізація місійної роботи.
У кінці своїх пропозицій хотів би подякувати всім, хто їх повністю прочитав. Також буду щиро вдячний як за їх конструктивну критику, так і за підтримку.
Крім того, не полишаю надію, що наведені мною міркування, мій досвід та моя безпосередня участь (відповідно до доручення Церкви) прислужать справі Господній та перетворенню в найближчому майбутньому українського лютеранства з культурно-релігійного феномену2 на потужний впливовий соціокультурний сегмент українського суспільства.

---

1 Термін «здорових» стосовно протестантських доктрин в Українській Лютеранській Церкві я вжив навмисно, щоб відрізнити їх від «нездорових» («екстремальних», а часто – антибіблійних) доктрин у інших протестантських церквах, таких, як харизмати, баптисти, адвентисти, єговісти, а також у ліберальних лютеран.
2 Визначення українського лютеранства як культурного та релігійного феномену я зустрів у статті В.  Любащенко «Феномен украинского лютеранства» на сайті http://www.ntvru.ru.