— Пастире, розкажіть читачам «Стягу» про події, які запам’яталися громаді минулого року.

— Минулого року в нас уже вдруге пройшла Літня Біблійна школа. Ми приймали чотирьох американських лютеран – подружжя з двома дочками. Вони проводили уроки дуже цікаво, й минулого літа до нас прийшло більше дітей, ніж позаминулого. Для Радомишля наша Школа стала подією, люди почали нас краще пізнавати. Ми не давали оголошень, не розклеювали об’яв, інформація передавалася від серця до серця, з вуст в уста. Минулого року до нас також приїжджала «Клініка на колесах», от тоді вже були оголошення в газеті. Завдяки цим двом подіям про лютеранство дізналося все місто, особливо вдячними були жителі міста за працю «Клініки на колесах», вони писали листи подяки до газети.

Під час причастя

— Чи прийшли діти до громади завдяки проведенню ЛБШ?

— На жаль, минулого року до громади діти та молодь не прийшли, на відміну від позаминулого року, коли до нас прийшла молодь – наприклад, брат Сергій. Він працює в Києві, як і багато інших радомишлян, а коли буває вдома, то відвідує громаду. Головним підсумком ЛБШ та візиту «Клініки» стало те, що вже минулого року громада відчула, як почало змінюватися ставлення до лютеран у позитивний бік. Люди починають цікавитися, охоче беруть церковні друковані видання.
Торік сталася ще одна знаменна подія для нашої громади, яку чекали вже давно й для чого довелося багато працювати. Ще позаминулого року дві лютеранські громади Радомишля вирішили об’єднатися, це сталося на День Реформації, 31 жовтня. Відтоді розпочалося поступове зближення громад – від того, що вони використовували одне приміщення для богослужіння, до того, що минулого року на П’ятидесятницю громади вирішили остаточно об’єднатися. Була обрана нова рада об’єднаної громади, готуються документи до зміни назви. Обговорювалися декілька назв, зупинилися на назві «Громада Христа Спасителя».

— Пастире, розкажіть про сьогодення громади Української Лютеранської Церкви в Радомишлі.

— Регулярно відбуваються богослужіння, проводяться Біблійні уроки. На жаль, ми не маємо парафіян, які готуються прийняти конфірмацію, але кілька членів громади повторюють Катехізис. Ігор Дзюбенко готується до вступу до Семінарії УЛЦ. Під час Великого посту готуємося до свята Воскресіння нашого Спасителя.
Як і у майже всіх громадах УЛЦ найбільшою проблемою є відсутність приміщення для проведення богослужінь. Декілька разів зверталися до органів місцевої влади з проханням про надання приміщення чи земельної ділянки, але віз і нині там.
Сказати, що у громаді відбувається щось незвичайне, яскраве, я не можу. Тече розмірене, десь одноманітне життя. Люди живуть, моляться, допомагають один одному. Дуже багато речей робиться членами громади з власної ініціативи, люди навчені до самостійної праці, чому я дуже радий. Так, минулого року на свято Святого Миколая громада власними зусиллями зробила дітям подарунки – ліки та солодощі.
Минулого року громада втратила трьох членів, які відійшли до Господа, а от останнє Хрищення відбулося в громаді у 2004 році.

— Отче, дякую за розмову, нехай Господь поблагословить громаду УЛЦ у м. Радомишлі та Ваше служіння.

Василь Коршак