Володимир Стретович:
«У відповідальних моментах я «слухаю»
своє сумління і підкоряюсь йому перед політичною доцільністю»
Володимир Миколайович
Стретович – голова партії «Християнсько-Демократичний Союз»,
народний депутат України, відповідає на запитання
редактора «Стягу» Василя Коршака
— Володимире Миколайовичу, часопис Української Лютеранської
Церкви є християнським конфесійним лютеранським виданням,
яке на своїх сторінках висвітлює різні аспекти загальноцерковного
та християнського життя, запрошує до слова людей, яким є чим
поділитися з нашими читачами. Розкажіть про Ваш шлях до Господа,
про те, як Ви розпочали християнське життя.
— Перш за все дозвольте подякувати редакції за запрошення
на сторінки часопису. Моїм християнським вихованням завдячую
моїй бабусі, світла їй пам’ять, та рідній тітці. Вони змалечку
водили мене до церкви, що знаходилась за 5 км від нашого села,
готували до сповіді і причастя і вчили шанувати християнські
свята. Однак, виростаючи в умовах державного атеїзму, я постійно
шукав відповіді, де знаходиться той Храм, до якого повинен
прийти. І по-дитячому вважав, що десь на Землі є культова
споруда, в приміщенні якої я знайду Істину. Однак, досягнувши
вже літ тридцяти, я усвідомив цінність нашої християнської
віри і зрозумів глибину народної мудрості «Без Бога ні до
порога». І сьогодні кожен свій крок вивіряю до відповідності
його заповідям Божим.
— Володимире Миколайовичу, щодня, щогодини на сучасну людину
лине потік різної інформації. Людина 21 століття є споживачем
інформації. Сучасні ЗМІ, Інтернет дають громадянину безліч
інформації. Часто одна й та ж подія висвітлюється діаметрально
протилежим чином. Як Ваші християнські погляди допомагають
Вам визначатися в оцінках й відповідно приймати рішення як
депутатові ВР?
— Вами правильно замічено, що самі християнські погляди,
непогане знання Святого Письма, допомагають мені орієнтуватись
у складному, швидкозмінюваному інформаційному світі. До цього
слід додати мої фахові спеціальні знання в царині юриспунденції
і значний політичний досвід, що виробило вже певне політичне
відчуття, що межує з інтуїцією. Тож приймати важливі рішення,
що впливають на життя суспільства, мені відносно легко.
— У нинішньому складі Верховної Ради є віруючі християни,
й Ви один із них. Як у такому непростому, бурхливому бутті
вищого законодавчого органу держави Вам вдається уникати ситуації,
коли Ваші християнські погляди суперечать тому, за що доводиться
голосувати?
— Можу проілюструвати це прикладом. Незважаючи на неодноразові
настійливі прохання керівництва фракції, я жодного разу не
проголосував за відрядження наших військових до Іраку, передбачаючи
неминучість людських жертв (що врешті і сталось). Тому у відповідальних
моментах я «слухаю» своє сумління і підкоряюсь йому перед
політичною доцільністю. Окрім цього, намагаюсь переконати
своїх колег-депутатів у правильності своїх позицій і «перетягнути»
на свою сторону.
— Володимире Миколайовичу, Ви є фаховим юристом, головою
Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою
злочинністю і корупцією. Чи не важко кожного дня мати справи
з такими явищами й не втрачати властивий християнам оптимізм?
— Іноді буває нестерпно важко. Особливо в тих ситуаціях,
коли з матеріалів перевірки відчуваєш трагедію нашого співвітчизника,
що потерпів від злочину, а допомогти всією силою державного
механізму не в змозі, бо на місцях «рука руку миє — шахрай
шахрая криє». Тоді шукаєш у собі сили, згадуєш, що «Бог терпів
і нам велів», і знаходиш тимчасове рішення, щоб поліпшити
становище людини, яка звернулась за допомогою. А коли вдається
допомогти, то відчуваєш новий приплив сил і хочеться працювати
далі...
— Чи може, на Вашу думку, християнське життя однієї людини
покращити життя багатьох в Україні сущих? Як християни можуть
впливати на життя навкруг них?
— Звичайно, може. Особливо тоді, коли ця людина наділена
владними повноваженнями, може приймати рішення і втілювати
їх в життя для поліпшення ситуації в державі. Якщо державний
муж знаходиться в християнському середовищі, то його оточення
формує лінію його поведінки, підказуючи необхідні рішення,
допомагаючи готувати відповідні документи. У моїй депутатській
практиці це є досить поширеним явищем.
— Що б Ви побажали нашим читачам?
— Терпіння, толерантності і витримки, яка повинна випливати
з християнських Віри, Надії і Любові. Повірте, я глибоко переконаний,
що нинішні труднощі будуть нами подолані і ми побудуємо Велику
Україну, підвалинами якої будуть цінності Вічної книги. Бог
з нами, а значить — Україна буде!
