---

Коли ж у Церкві затьмарилося людськими переказами вчення про виправдання самою вірою, без діл Закону, то на захист цієї доктрини, з якою Церква стоїть і без якої вона падає, Господом було обрано доктора Мартіна Лютера. Саме з Лютером розпочинається Реформація, тобто повернення Церкви до Слова Божого. І саме Малий Катехізис Лютера, написаний ним 1529 року, через 12 років після відомих 95 тез, є однією зі складових частин Книги Злагоди. Ця коротенька книжечка навчала і продовжує навчати мирян основам християнської віри.

Мартін Лютер і Филип Меланхтон

Того ж таки 1529 року доктор Лютер написав свій Великий Катехізис. Ця книга стала не просто ширшою версією Малого Катехізису, але, фактично, вона є збірником відредагованих проповідей великого реформатора і вкрай необхідним посібником як для пастирів, так і для мирян.
1530 року, а саме 25 червня, лютерани представили своє Віросповідання тодішньому правителеві Європи, Імператорові Карлові V. Саме представлення Сповідання відбулося на Імперському зібранні в Ауґсбурзі, тому і назву це Віросповідання отримало за місцем його представлення — Ауґсбурзького. В Ауґсбурзькому віросповіданні викладені основні статті християнської віри відповідно до Біблії, а також вміщено список зловживань, які ширилися Церквою, але були виправлені лютеранськими сповідниками.

Сторінка із видання Книги Злагоди 1580 року

Мартін Хемніц

Римська сторона не була мовчазним спостерігачем відновлення у Церкві Біблійної правди. У відповідь на Євангельське Сповідання Церкви з’явилася Конфутація, яку, до речі, почитати лютеранам не дали, але в якій фальшиво звинувачували лютеран у єресях. Це викликало написання 1531 року Захисту Сповідання віри, або ж Апології Ауґсбурзького віросповідання. Це – досить довга праця, і вона є класичною християнською апологетикою. Як Ауґсбурзьке віросповідання 1530 року, так і наступного року Апологію написав Филип Меланхтон, але підписали ці віросповідні твори відповідні уповноважені представники Церкви.
Оскільки римський єпископ (Папа) мав скликати Собор у Мантуї і природньо лютерани хотіли надати своє бачення проблематичних питань у Християнській Церкві і означення тих питань, якими не можна було поступатися, то для цього на прохання Йоганна Фрідріха Мартіном Лютером 1536 року була написана ще одна праця, яка називається за місцем її підписання 1537 року Шмалькальдськими статтями. До цієї праці додатком є ще один твір Филипа Меланхтона. Це – трактат Про владу і примат Папи. У цьому трактаті описується лютеранське бачення служіння Папи Римського. Написана ця віросповідна праця була 1537 року.
Після блаженного відходу до Спасителя доктора Лютера, через атаки як світу, так і диявола, постали певні розбрати посеред богословів щодо певних учень вже реформованої Церкви. Щоби вивести розбрат із Христової Церкви і для приведення всіх попередніх Сповідань до Біблійної гармонії, було укладено такими богословами, як Якоб Андреас, Мартін Хемніц і Ніколас Зельнекер Формулу Злагоди. Вона складається з двох частин, що робить її зручною у користуванні. Цими двома частинами є Конспект і Повне проголошення. Цей богословський віросповідний і вкрай необхідний твір був написаний 1577 року і підписаний більш як 8000 пастирями та понад півсотнею урядовців. Датою ж підписання цілої Книги Злагоди вважають 25 червня 1580 року, тобто якраз через півстоліття після презентації Сповідання віри, або ж Ауґсбурзького віросповідання. Відбулася ця подія у Дрездені.
Ось такою є коротка історія написання та формування нашого чудового Віросповідання — Книги Злагоди. Хай ця книга буде настільною книгою у кожній християнській родині для захисту та покріплення спасаючої віри у Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Йому належить уся слава нині і повіки віків!

В’ячеслав Горпинчук