Словник
літургійних термінів
57. «Пастир підносить до кожного причасника по черзі дискос
з частинками… Відтак пастир підносить до кожного причасника
чашу…»
— Запричащення учасників Господньої Вечері відбувається у двох
видах відповідно до Христового наказу «робіть це», а саме «як
вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав,
і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це — тіло Моє! І взяв
Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі1 ».
У Шмалькальдських статтях Мартін Лютер щиро відстоює Христову
заповідь запровадження і практичне використання освячених Дарів,
стверджуючи: «…його (Святе Причастя) належить давати не лише
в одній формі2 …» Українська лютеранська практика запричащення
усіх вірних відображає літургійну практику перших восьми століть.
Так, в Апостольських конституціях ІV-го століття розповідається
про те, що вірні діставали від священнослужителя на долоню освячений
хліб, а освячене вино приймали із чаші, яка подавалася дияконом.
Подібну літургійну практику розподілення освячених Дарів між
причасниками ми знаходимо, досліджуючи твори Тертуліана3, постанови
Трулянського синоду4, у творах видатного богослова Східної Церкви
Івана Дамаскіна5 .
58. «Спаси, Боже, люди Твої і благослови насліддя Твоє!»
— Завершуючи запричащення усіх учасників Господньої Вечері,
душпастир, тримаючи у своїх руках чашу, звертається до присутніх
зі словами Псалмоспівця: «Спаси Свій народ, і поблагослови спадщину
Свою, і спаси їх, і піднось їх навіки6 !» Ці виголошенні слова
душпастиря після запричащення мають глибоке значення для тих,
хто взяв участь у споживанні святих Дарів. Адже Христове тіло
і кров у Святому Причасті засвідчило кожному учасникові ціну
відкуплення, спокутування і примирення із Отцем Небесним, бо
як свідчить святий Апостол Петро, говорячи «… що не тлінним
сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя,
що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа,
як непорочного й чистого Ягняти7 », і таким чином ми є «… вибраний
рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої8
…»
59. «Ми бачили правдиве світло, прийняли Духа Небесного, знайшли
правдиву віру, неподільній Трійці поклоняємось, бо Вона спасла
нас».
— Відповідаючи душпастиреві, вірні своїми словами «ми бачили…
прийняли… знайшли… поклоняємось9 …» засвідчують своє сповідання
благословенних і благодатних наслідків Господньої Вечері, а
саме, що вірою побачили правдиве тіло і кров Христову у вигляді
хліба і вина; прийняли у словах «видається і проливається за
вас на відпущення гріхів» благодатний дар прощення гріхів; наповнили
свої серця зміцнюючою божественною силою, яка надихає учасників
Господньої Вечері до служіння Богові, виконуючи Його святу волю.
60. «Господи, Ти, що благословиш благословляючих Тебе і освячуєш
тих, що на Тебе надіються, спаси люди Твої і благослови насліддя
Твоє, освяти тих, що люблять величність дому Твого, прослав
їх за те божественною силою Твоєю і не покидай нас, що на Тебе
надіємось. Подай спокою світові Твоєму, церквам Твоїм, цілому
українському народові і всім людям Твоїм; всякий-бо добрий даток
і завершений дар походить від Тебе, Отця світла, і Тобі славу,
подяку і поклін віддаємо з Єдинородним Твоїм Сином, Святим Духом,
тепер, і повсякчас, і по віки віків!»
— Молитва душпастиря «Господи, Ти, що благословиш благословляючих
Тебе…» є молитвою, яка завершує перебіг літургійного богослужебного
діяння. За своїм вербальним змістом останнє молитовне звернення
душпастиря підсумовує сподівання народу Божого, яке було висловлене
протягом усього літургійного ходу богослужіння. Отримавши духовне
підкріплення Словом Євангелія і святими Дарами Причастя, душпастир
прохає Божої опіки на голови тих, хто покидає церкву, повертаючись
до своїх людських справ. У давні часи священнослужитель, проголошуючи
останнє молитовне звернення, покладав руки на тих, хто молиться,
в знак Божого благословення.
61. «Амінь. Нехай буде Ім’я Господнє благословенне від нині
і до віку».
— Учасники Святої Божественної Літургії за всі надані благодатні
дари Святого Євангелія відповідають на останню молитву душпастиря
словами Псалмоспівця: «Нехай буде благословенне Господнє Ім’я
відтепер і навіки10 !»
62. «Благословення Господнє нехай зійде на вас, за Його ласкою
і чоловіколюбством, тепер, і повсякчас, і по віки віків!»
— Відпускаючи учасників Головного Богослужіння зі Сповіддю і
Господньою Вечерею, душпастир прикликає Боже благословення на
кожного, хто стоїть перед Господнім лицем, подібно тому, як
колись первосвященик Аарон, за наказом Божим, благословляв синів
Ізраїля: «… Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм:
Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!
Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий
до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть
тобі мир11 !»
Дорогі мої браття та сестри в Христі Ісусі! Дорогі мої співучасники
у благодаті прощення і виправдання в Ісусі Христі! Протягом
року ми з вами намагалися дослідити літургійний перебіг нашого
богослужебного життя, яке кожного із нас щонеділі об’єднує в
одне тіло Спасителя Христа. Я молюся Отцеві Небесному, щоби
кожен із вас насолоджувався літургійною красою богослужебної
форми, яку протягом століть шанує наш боголюбивий український
народ.
Боже благословення на вас, і нехай вся велич віддається Тому,
Хто відродив усіх нас до нового життя, назвавши Своїми синами
— Отцеві Небесному в Ісусі Христі через Духа Святого! Амінь.
Пастир громади УЛЦ
м. Херсона Олег Стецюк
1
Мр. 14:23-24.
2 Шмалькальдські статті, VІ. Про Таїнство Вівтаря, 2.
3 ТЕРТУЛІАН (Tertullianus) Квінт Септимій Флоренс (?160 - після
200), християнський теолог і письменник.
4 Трулянський синод (691р. по Р. Х.), 101 канон.
5 ІВАН ДАМАСКІН (?675 - ?749), візантійський богослов, філософ
і поет, завершувач і систематизатор грецькою патристики.
6 Псалом 27:9.
7 1 Петр. 1:18-19.
8 1 Петр. 2:9.
9 Ці слова датуються приблизно 11-12 ст.
10 Пс. 112:2.
11 Чисел 6:23-26.
