«Ми радiтимемо спасiнням Твоїм i пiдiймемо
стяг в iм’я Бога нашого» Пс. 19:6

Продовження.
Початок див. у №1-8 (84-91) за 2005 р.

Словник літургійних термінів

51. «Пастир молиться: Дякуємо Тобі, Царю невидимий, що з превеликого милосердя все у світі утримуєш. Споглянь, Владико, з небес і на нас, що в покорі схилили перед Тобою голови свої, бо не схилились ми перед ніким з людей, а перед Тобою, Боже наш. Ти ж, Владико, дари, що лежать перед нами, зарівно всім нам за потребою на добро подай. І виголошує: Ласкою і милосердям і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, з Котрим Ти благословен єси, з найсвятішим і Добрим, оживляючим Духом Твоїм тепер, і повсякчас, і по віки віків!»

— Молитва душпастиря «Дякуємо Тобі, Царю невидимий…» традиційно називається молитвою головоприклонення1, або молитвою на приклонення голів. Історія виникнення і впровадження цієї молитви до порядку Святої Літургії сягає ІІІ-го століття по Н. Х. Її можна знайти, вивчаючи Причасний канон Іполита2 Римського. Також молитву головоприклонення можна знайти у рукописах Літургії «Апостольських конституцій». Словами цієї молитви душпастир скеровує свої прохання до Отця Небесного, Якого характеризує як Царя Вседержителя, Котрий Своїм милосердям і довготерпінням усе в світі утримує. Усвідомлюючи свою недостойність перед Божою святістю, душпастир у знак покірності разом із вірними схиляє свою голову перед Небесним Владикою, прохаючи від Нього благословення на прийняття святих Причасних Дарів, якими забезпечується прощення гріхів, надається необхідна сила для зміцнення у вірі та засвідчується духовна спільність усіх вірних.

52. «Уважаймо! (Підносить дискос з Дарами і кладе на чашу). Святе для святих!»

— Підносячи дискос3 із святими Дарами, душпастир вказує на близький момент запричащення усіх вірних, закликаючи їх до відповідного духовного почування. Своїм виголосом «Святе для святих» душпастир вказує на характерну особливість запричащення – до святого Таїнства Вівтаря запрошуються ті, хто, будучи охрищеним, відродженим святим Євангелієм та належним чином підготовленим до причащання святими Дарами, має вповаючу віру у слова: «...видається і проливається за вас на відпущення гріхів».

53. «Один свят, один Господь Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь!»

— Своєю відповіддю на виголос душпастиря «…для святих» вірні смиренно сповідують причину своєї праведності і святості, а саме, що ніхто із людей не може бути за природою праведним або святим, і лише завдяки святості Богочоловіка Ісуса Христа5, Котрий спокутуванням за гріхи всього людства здійснив повну відплату, умилостививши Бога заради нас, ми забезпечуємося в Божому судженні повним примиренням, отримуючи статус і стан праведних і святих людей.

54. «Зі страхом Божим, з вірою і любов’ю приступіть!»

— Душпастир, взявши чашу6 із освяченим вином, запрошує вірних підійти до престолу, щоби стати учасниками Господньої Трапези, напоумляючи їх до благоговійного почування під час причащання і до непохитної віри у реальну присутність тіла та крові Господа нашого Ісуса Христа «…Який, будучи присутнім у такій дії, палко пропонує всім причасникам прощення гріхів і ефективно діє до прийняття такого дару7…»

55. «Благословен, хто йде в Ім’я Господнє; Бог-Господь об’явився нам!»

— Приступаючи до Святого Причастя, вірні впевнено визначають сутність свого відношення до Святого Таїнства, а саме «…що в Святому Причасті тіло і кров Христові воістину і істотно [фізично і матеріально, (субстанціонально)] присутні, воістину розподіляються і приймаються із хлібом і вином8». І, сповідуючи цю істину, вірні проголошують — «…Бог-Господь об’явився нам!»

56. «Вірую, Господи, й визнаю, що Ти єси по правді Христос, Син Бога Живого, Котрий на цей світ прийшов грішників спасти, із них перший — то я. Прийми мене сьогодні, Сину Божий, за причасника Вечері Твоєї Тайної, бо ворогам Твоїм Тайни я не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, а як розбійник визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм! Нехай же не на суд і не на осудження буде мені причастя Святого Твого Таїнства, а на зцілення душі і тіла. Амінь».

— Молитва, якою душпастир провадить вірних до участі у причащанні, у собі поєднала різні події і аспекти Нового Завіту. На початку молитви душпастир словами святого Петра сповідує віру в Ісуса Христа, Сина Божого, Який приховано убачається під освяченими Дарами: «…Ти Христос, Син Бога Живого9!» Продовжуючи молитву, душпастир прибігає до слів святого Павла, якими він персонально характеризував викупну місію Сина Божого: «…Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я10». Після визнання віри і її осмислення душпастир звертається до Сина Божого із проханням прийняти його, як учасника Господньої Трапези: «…прийми мене… за причасника Вечері Твоєї Тайної…» Висловлюючи глибоку смиренність перед Христовим милосердям, душпастир нагадує собі ганебний вчинок Юди Іскаріотського, який, ставши сином погибелі, відрікся від Христа Спасителя, і також душпастир настановляє себе згадкою про вчинок розбійника на хресті, який, звернувшись до Сина Божого, промовив: «…Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє11!» Закінчуючи передпричасну молитву, душпастир словами святого Павла12 перестерігає себе і причасників від недостойного прийняття Дарів благодаті, закликаючи ще раз себе та вірних до непохитної віри у слова Святого Таїнства: «...видається і проливається за вас на відпущення гріхів13».

Пастир громади УЛЦ
м. Херсона Олег Стецюк


1 «…у покорі схилили перед Тобою голови свої…»
2 Іполит (Hippolytus) Римський (?170 - ?236), християнський письменник та вчений, мученик, пресвітер у Римі. Можливо, учень Іринея Ліонського. Автор полемічної праці «Викриття всієї єресі» та інших догматично-полемічних, апологетичних і екзегетичних творів (грецькою мовою).
3 Дискос (гр. «diskos», що в перекладі «блюдо») – блюдо, на якому укладені частинки причасного хліба або облатки для запровадження і поширення Святого Причастя.
5 У деяких літургіях ця віросповідна пісня має не христологічний, а тринітарний характер.
6 У літургійній термінології причасна чаша називається «потир». Назва «потир» походить від грецького слова «pothr», що в перекладі означає «чаша, келих».
7 А. Л. Гребнер «Основи доктринального богослов’я», стор. 184.
8 Книга Злагоди, стор. 604.
9 Мт. 16:16, визнання святого Петра у Кесарії Пилипової.
10 1Тим.1:15.
11 Луки 23:42.
12 1 Кор. 11:27-29.
13 Малий Катехізис: «Хто ж гідно приймає це таїнство? Піст і тілесне приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно гідний і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: «Видається і проливається за вас на відпущення гріхів». Та той, хто не вірить цим словам чи сумнівається в них, є негідним і не підготовленим. Тому що слова «за вас» вимагають лише віруючих сердець.

 

січень 2006



Хай Різдво триває круглий рік!

Тарас Коковський,
В’ячеслав Горпинчук
Новини звідусіль


Юрій Фізер (проповідь)
Христові велетні

Василь Коршак
Олександр Панасюк: «Без Бога ми не можемо зробити нічого правильного
і доброго»

Тарас Коковський
Різдвяні колядки

Олег Стецюк
Словник літургійних термінів

Анжела Горпинчук
До нашого святкового
столу

Анжела Горпинчук
Лютеранський часопис «ПРОЗРИ»

В’ячеслав Горпинчук
Хай Різдво триває круглий рік!



Copyright © 2001-2006 Stjag
Design I. Rudzik