Словник
літургійних термінів
51.
«Пастир молиться: Дякуємо Тобі, Царю невидимий, що з превеликого
милосердя все у світі утримуєш. Споглянь, Владико, з небес і на
нас, що в покорі схилили перед Тобою голови свої, бо не схилились
ми перед ніким з людей, а перед Тобою, Боже наш. Ти ж, Владико,
дари, що лежать перед нами, зарівно всім нам за потребою на добро
подай. І виголошує: Ласкою і милосердям і чоловіколюбством Єдинородного
Сина Твого, з Котрим Ти благословен єси, з найсвятішим і Добрим,
оживляючим Духом Твоїм тепер, і повсякчас, і по віки віків!»
— Молитва душпастиря «Дякуємо Тобі, Царю невидимий…»
традиційно називається молитвою головоприклонення1, або молитвою
на приклонення голів. Історія виникнення і впровадження цієї молитви
до порядку Святої Літургії сягає ІІІ-го століття по Н. Х. Її можна
знайти, вивчаючи Причасний канон Іполита2 Римського. Також молитву
головоприклонення можна знайти у рукописах Літургії «Апостольських
конституцій». Словами цієї молитви душпастир скеровує свої прохання
до Отця Небесного, Якого характеризує як Царя Вседержителя, Котрий
Своїм милосердям і довготерпінням усе в світі утримує. Усвідомлюючи
свою недостойність перед Божою святістю, душпастир у знак покірності
разом із вірними схиляє свою голову перед Небесним Владикою, прохаючи
від Нього благословення на прийняття святих Причасних Дарів, якими
забезпечується прощення гріхів, надається необхідна сила для зміцнення
у вірі та засвідчується духовна спільність усіх вірних.
52.
«Уважаймо! (Підносить дискос з Дарами і кладе на чашу). Святе
для святих!»
— Підносячи дискос3 із святими Дарами, душпастир вказує на близький
момент запричащення усіх вірних, закликаючи їх до відповідного
духовного почування. Своїм виголосом «Святе для святих» душпастир
вказує на характерну особливість запричащення – до святого Таїнства
Вівтаря запрошуються ті, хто, будучи охрищеним, відродженим святим
Євангелієм та належним чином підготовленим до причащання святими
Дарами, має вповаючу віру у слова: «...видається і проливається
за вас на відпущення гріхів».
53.
«Один свят, один Господь Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь!»
— Своєю відповіддю на виголос душпастиря «…для святих» вірні
смиренно сповідують причину своєї праведності і святості, а саме,
що ніхто із людей не може бути за природою праведним або святим,
і лише завдяки святості Богочоловіка Ісуса Христа5, Котрий спокутуванням
за гріхи всього людства здійснив повну відплату, умилостививши
Бога заради нас, ми забезпечуємося в Божому судженні повним примиренням,
отримуючи статус і стан праведних і святих людей.
54.
«Зі страхом Божим, з вірою і любов’ю приступіть!»
— Душпастир, взявши чашу6 із освяченим вином, запрошує вірних
підійти до престолу, щоби стати учасниками Господньої Трапези,
напоумляючи їх до благоговійного почування під час причащання
і до непохитної віри у реальну присутність тіла та крові Господа
нашого Ісуса Христа «…Який, будучи присутнім у такій дії, палко
пропонує всім причасникам прощення гріхів і ефективно діє до прийняття
такого дару7…»
55.
«Благословен, хто йде в Ім’я Господнє; Бог-Господь об’явився нам!»
— Приступаючи до Святого Причастя, вірні впевнено визначають
сутність свого відношення до Святого Таїнства, а саме «…що в Святому
Причасті тіло і кров Христові воістину і істотно [фізично і матеріально,
(субстанціонально)] присутні, воістину розподіляються і приймаються
із хлібом і вином8». І, сповідуючи цю істину, вірні проголошують
— «…Бог-Господь об’явився нам!»
56.
«Вірую, Господи, й визнаю, що Ти єси по правді Христос, Син Бога
Живого, Котрий на цей світ прийшов грішників спасти, із них перший
— то я. Прийми мене сьогодні, Сину Божий, за причасника Вечері
Твоєї Тайної, бо ворогам Твоїм Тайни я не розповім і цілування
не дам Тобі, як Юда, а як розбійник визнаю Тебе: пом’яни мене,
Господи, у Царстві Твоїм! Нехай же не на суд і не на осудження
буде мені причастя Святого Твого Таїнства, а на зцілення душі
і тіла. Амінь».
— Молитва, якою душпастир провадить вірних до участі у причащанні,
у собі поєднала різні події і аспекти Нового Завіту. На початку
молитви душпастир словами святого Петра сповідує віру в Ісуса
Христа, Сина Божого, Який приховано убачається під освяченими
Дарами: «…Ти Христос, Син Бога Живого9!» Продовжуючи молитву,
душпастир прибігає до слів святого Павла, якими він персонально
характеризував викупну місію Сина Божого: «…Ісус Христос прийшов
у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я10». Після
визнання віри і її осмислення душпастир звертається до Сина Божого
із проханням прийняти його, як учасника Господньої Трапези: «…прийми
мене… за причасника Вечері Твоєї Тайної…» Висловлюючи глибоку
смиренність перед Христовим милосердям, душпастир нагадує собі
ганебний вчинок Юди Іскаріотського, який, ставши сином погибелі,
відрікся від Христа Спасителя, і також душпастир настановляє себе
згадкою про вчинок розбійника на хресті, який, звернувшись до
Сина Божого, промовив: «…Спогадай мене, Господи, коли прийдеш
у Царство Своє11!» Закінчуючи передпричасну молитву, душпастир
словами святого Павла12 перестерігає себе і причасників від недостойного
прийняття Дарів благодаті, закликаючи ще раз себе та вірних до
непохитної віри у слова Святого Таїнства: «...видається і проливається
за вас на відпущення гріхів13».
Пастир громади
УЛЦ
м. Херсона Олег Стецюк
1 «…у покорі схилили перед Тобою голови свої…»
2 Іполит (Hippolytus) Римський (?170 - ?236), християнський письменник
та вчений, мученик, пресвітер у Римі. Можливо, учень Іринея Ліонського.
Автор полемічної праці «Викриття всієї єресі» та інших догматично-полемічних,
апологетичних і екзегетичних творів (грецькою мовою).
3 Дискос (гр. «diskos», що в перекладі «блюдо») – блюдо, на якому
укладені частинки причасного хліба або облатки для запровадження
і поширення Святого Причастя.
5 У деяких літургіях ця віросповідна пісня має не христологічний,
а тринітарний характер.
6 У літургійній термінології причасна чаша називається «потир».
Назва «потир» походить від грецького слова «pothr», що в перекладі
означає «чаша, келих».
7 А. Л. Гребнер «Основи доктринального богослов’я», стор. 184.
8 Книга Злагоди, стор. 604.
9 Мт. 16:16, визнання святого Петра у Кесарії Пилипової.
10 1Тим.1:15.
11 Луки 23:42.
12 1 Кор. 11:27-29.
13 Малий Катехізис: «Хто ж гідно приймає це таїнство? Піст і тілесне
приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно
гідний і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: «Видається
і проливається за вас на відпущення гріхів». Та той, хто не вірить
цим словам чи сумнівається в них, є негідним і не підготовленим.
Тому що слова «за вас» вимагають лише віруючих сердець.
|
