Олександр Панасюк:
«Без Бога ми не можемо зробити нічого правильного і доброго»

— Пане Олександре, розкажіть читачам «Стягу» про себе.
— Я дуже вдячний нашому Господу і Спасителю Ісусу Христу за це велике благословення бути й служити в Його Церкві. Так, саме в Його Церкві, тій самій, яку Він заснував, коли був на землі, живучи серед таких же людей, як і ми з вами.
Але перед тим як Господь привів мене до неї, був пройдений довгий шлях — шлях пошуків, розчарувань та радості, падінь та підйомів, внутрішньої боротьби з самим собою та силами зла, за часом небагато-немало, а 18 років мого життя…
Народився я 8 листопада 1958 року в Україні, у Здолбунові Рівенської області в сім’ї робітників. Коли мені було 5 років, мої батьки разом зі мною переїхали до Києва.
Тут ріс, виховувався, навчався, живу і зараз.
Мені 47 років. Одружений. Маю двох дорослих синів. Цікавлюсь християнською літературою, історією, комп’ютерною технікою. Працюю нічним сторожем у магазині.
Ще в дитячі роки мені дуже подобалось слухати розповіді моєї бабусі та мами про Бога, Ісуса Христа, Його учнів, про Церкву. Ці розповіді були простенькі, базувались на народних традиціях та переказах, бо ні в бабусі, ні в мами не було тоді можливості, так як і в багатьох інших людей нашої держави, мати та читати Слово Боже. Вони вірили по-своєму, багато серйозних речей також розуміли по-своєму, але це було від щирого серця. На той час навряд чи могло бути інакше. Від їхніх розповідей відчувалось якесь внутрішнє тепло, любов, щось дуже рідне, але одночасно й сумне. Мабуть, саме тоді в мені було посіяне те зерно, яке через певний час почало проростати і поставило на шлях пошуку Бога та Його правди.
У свої шкільні роки я часто ставив собі запитання, які мене серйозно турбували. Мене цікавило, звідки походять люди, чому існує смерть, чому є добро та зло, страждання та радість, та ще багато чого, а особливо, в чому сенс життя? Але ніхто не міг дати гідної відповіді, яка б мене заспокоїла.
З теорією Дарвіна, якої нас навчали, з тим, що людина походить від мавпи, з еволюцією, я не погоджувався, але й не міг нічого пояснити та обґрунтувати, бо сам тоді ще нічого не знав.
Йшов час, я закінчив школу, потім технічне училище за фахом складальник радіоапаратури, далі робота на заводі, армія. Одним словом, питання, які мене турбували, залишилися нерозв’язаними. На деякий час настав спокій. Здавалося, що ці всі мої думки, мої питання, це пусте і непотрібне ні мені, ні будь-кому. Проходило тихе, мирне, спокійне життя.
Потім я одружився. У нас народився син, а через рік ще один. Ми з дружиною були дуже раді й щасливі. В сім’ї було наче все гаразд — мир, любов, спокій.
Зараз я знаю, що коли нам здається, що в нашому житті все добре — це не зовсім так, бо без Бога неможливе повноцінне життя.
Я вважаю, що в житті кожної людини повинні бути на першому місці Бог, Церква, сім’я. Без цих трьох неможливо мати мир, щастя, добробут як кожної людини, так усього суспільства в цілому. До такого висновку я прийшов набагато пізніше. А тоді було зовсім не так...

— Що привело Вас до Лютеранської Церкви?
— Настав 1987 рік. Це був рік, котрий змінив частково моє життя. Я захворів на бронхіальну астму та лежав у лікарні. Поруч мене лежав молодий чоловік, який був дійсно віруючою людиною. Він багато розповідав про Бога, про Ісуса Христа, про Його жертву заради нас, грішних людей. Слухаючи ці розповіді, я відчував, що в мене всередині щось перевертається, щось пробуджується. Це були незабутні миті в моєму житті.
Ще в шкільному віці я мріяв мати Біблію, і мрія нарешті здійснилася. Раніше я ніколи її навіть не бачив. Почав читати, та мало чого зрозумів. За 4 місяці прочитав її всю, від Буття до Об’явлення. Пізніше я з’ясував, що Біблію треба не просто читати, але досліджувати. Я і намагався так робити, та самому це просто неможливо. Повинен завжди бути той, хто може допомогти зрозуміти те, що не є зрозумілим, направити на правдивий шлях, підтримати та підбадьорити. Бо саме тоді, коли людина починає читати та розмірковувати над Словом Божим, з’являється багато підводних каменів, об які ми можемо розбитися, і буває після цього дуже важко, а іноді неможливо швидко піднятися та одужати. Це є правда, бо я сам пройшов через це.
На початку були різноманітні Біблійні курси, зустрічі, семінари, лекції різних релігійних поглядів та вчень. Всього було настільки багато, що просто голова йшла обертом.
Дуже важко людині знайти правдивий шлях в житті, особливо якщо покладатися на свій розум та досвід, забуваючи найважливіше, а саме те, що ми є недосконалі в наших знаннях, маємо грішну природу, тому нас завжди тягне десь вбік від правди. Без Бога ми не можемо зробити нічого правильного і доброго, і як факт цього, 11 років з 18 моїх пошуків Правдивої Церкви Божої я провів серед сект, а саме 2 роки у Свідків Єгови, а потім 9 років в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, саме так називає себе секта мормонів.
Як бачите, з однієї крайності я кидався в іншу, а точніше кажучи, від однієї єресі до іншої.
Спочатку мені здавалося, що їхні вчення є Божими й правдивими, навіть солодкими, як мед, та чим далі, то, крім темряви та пустоти, я нічого не бачив. Саме розчарування та відчай.
Я дуже вдячний Господу, що саме Він вивів мене з того становища, в якому я опинився.
В 2003 році я пішов з секти. Почав уважно перечитувати Новий Заповіт, і прийшов до висновку, що зараз на землі все ж існує Правдива Церква Божа, бо саме так каже Святе Письмо, а воно не помиляється. Але як знайти цю Церкву в нашому місті?
Шість місяців я молився про це. І ось одного разу в Інтернеті я знайшов посилання на російський сайт Служіння Лютеранського Часу. Три тижні я уважно переглядав інформацію того сайту. Там також були запропоновані дистанційні Біблійні курси. Спочатку це мене насторожило, але потім, помолившись, вирішив спробувати. Отримавши перший, другий та третій уроки, ретельно досліджував їх за допомогою Біблії. Не знайшовши жодних протиріч із Святим Письмом, я був дуже вражений, здавалося, що ці курси створені спеціально для мене. Невимовна радість опанувала мною. Нарешті було знайдене непідробне Біблійне вчення! Але треба було ще й визначитись з Церквою. Після закінчення курсів у подарунок я отримав Малий Катехізис Лютера, і саме ця невеличка книжечка радикально змінила мої погляди та навернула до Лютеранської Церкви.
Далі все було відносно просто. Написавши листа керівникам курсів, запитав адреси лютеранських громад у Києві. Отримав номери телефонів, зателефонував у канцелярію, де мені сказали адресу громади «Різдва Христового». Першої ж неділі після цього я прийшов на богослужіння. Того ж дня, після знайомства та розмови з пастирем Юрієм Фізером, я вже знав, що це саме та Церква, в пошуках якої було й витрачено 18 років мого життя.
Ну а далі – катехізаційні співбесіди, конфірмація, перше покликання на посаду скарбника громади.

— Члени громади обрали Вас головою. Чим для Вас є громада? Розкажіть про її сьогодення.
— Я вдячний Господеві, що моє життя склалося саме так, а не інакше. Я став зовсім іншою, новою людиною, і це не моя заслуга, не мій особистий вибір, а робота Святого Духа, і слава за це нашому Господу і Спасителю Ісусу Христу!
У громаді «Різдва Христового» я вже третій рік. Зараз я навіть не можу уявити себе без Церкви. Наша громада стала для мене частиною мене самого. Звісно, мені хочеться, щоб громада росла та розквітала, але, на жаль, не завжди буває так, як ми цього хочемо. У нас є свої проблеми, випробування, труднощі.
Цього року в вересні мене обрали головою громади. Для мене це велика честь і відповідальність. Роботи попереду дуже багато.
Починаючи з весни у нас знизилась активність наших парафіян. На богослужіння стало приходити менше людей, ніж навіть рік тому. Почав відчуватись якийсь дух лаодекії. Але я думаю, що це явище тимчасове, з Божою допомогою, ми пройдемо це випробування, і надалі в нас повинно бути все добре. Погано те, що в нас зараз немає своєї церковної споруди. Тому ми не маємо можливості провести цілий ряд заходів, які б допомогли громаді розвиватись, укріплятись, рости чисельно, а головне, привернути увагу молоді. Бо без молоді – немає майбутнього.
Через брак коштів у нас навіть немає можливості орендувати приміщення для офісу громади, де ми могли б проводити євангелізаційні вечори, зустрічі з молоддю, вечори свідчень та ще багато чого. Та ми повинні пережити і ці труднощі.
Я вірю, що в недалекому майбутньому Господь благословить нашу громаду, у нас буде своя церковна споруда, класи для різних занять, але нам і самим треба намагатися зробити все, що від нас залежить, для прискорення цього процесу.

— Розкажіть про інтернет-сторінку громади, чи приносить вона свої плоди?
— У квітні місяці цього року мені захотілося розповісти якомога більшій кількості людей про нашу громаду. З цією метою був зроблений невеличкий інтернет-сайт. Хто бажає переглянути, ось адреса http://www.nativity-ulc.com. На нашому сайті ви знайдете деяку інформацію про громаду, коротеньке вчення Лютеранської Церкви взагалі, недільні проповіді пастирів о. Юрія Фізера та о. Вадима Зінченка. Там також є рубрика «Думки про віру», це сторінка свідчень, духовних роздумів. Маючи таку нагоду, хочу звернутися до братів і сестер у Христі з проханням надсилати ваші свідчення. Я опублікую їх на нашому сайті. Можливо, саме ваше свідчення допоможе комусь прийти до Церкви Божої.
Поки ще ніхто з відвідувачів сайту не прийшов до нашої громади, але завдяки Слову, яке доноситься через проповіді пастирів, сіється зерно, котре може будь-якої миті прорости в серці людини, котра його читає, і змінити все життя, як майже три роки тому змінило моє життя.

— Ваші побажання братам та сестрам у Христі Ісусі перед Різдвом Христовим.
— Любі мої браття та сестри, в ці передсвяткові дні я хочу поздоровити вас з Різдвом нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа та побажати, щоб у ваших серцях завжди горіла Віфлеємська Зірка, щоб все ваше життя проходило в щасті та мирі, щоб ні ви, ні ваші рідні не знали що таке біль, горе, злидні, щоб на вашому обрії завжди світило сонце любові та правди Божої.
Хай це свято принесе в ваші оселі велику радість. Нехай обдарує вас Господь всіма Своїми ласками та благословеннями!

— Брате Олександре, дякую за Вашу розповідь, нехай Ісус, приходу Якого всі ми очікуємо цими днями, поблагословить Своїми щедрими дарами громаду «Різдва Христового», Вас та Вашу родину!

Хай Різдво триває круглий рік!