Мабуть, більшості читачів цих рядків доводи
лося бачити великі плакати з рекламою од
нієї з численних в Україні партій. «З нами Бог та Росія», — промовляли
вони. На перший погляд, нічого поганого в цих плакатах нема. Росія
у більшості люду асоціюється з православним віровизнанням. Та
подумаймо над тим, що на один щабель у цій рекламі поставлено
Бога та державу-сусідку. Такими плакатами нас намагаються переконати
в тому, що Бог разом з цією партією прагне до союзу України з
Росією. Уявімо собі такий напис: «З нами Бог та Іванов». Зразу
стає очевидним, що в уявного Іванова, м’яко кажучи, хворобливо
висока самооцінка.
Після розпаду Радянського Союзу й краху комуністичної ідеології
стало модно бути віруючим. Чимало політиків прагнуть своєю участю
в церковних заходах та богослужіннях показати всьому загалові,
що вони віруючі, вони хочуть взяти на себе частину того, що я
назвав би «відображенням святості». «Подивіться, як гарно він
стоїть під час богослужіння із свічкою. Він — віруючий, а значить,
виконує Заповіді: не краде, не вбиває, не свідчить неправдиво,
не бажає чужого. За такого можна віддати свій голос!», — ось логічний
ланцюжок, який часто спрацьовує в голові потенційного виборця.
Фото на тлі храму — чудова реклама для політика! Людина, яка користується
такими нечесними прийомами, може й не свідомо, перебирає на себе
якості, які мають бути притаманними істинно віруючому.
Згадаймо один приклад зі Старого Завіту. У Книзі Вихід читаємо,
що пророк Мойсей бачив обличчя Бога. Після цього Мойсеєве обличчя
почало сяяти так яскраво, що він змушений був закривати його спеціальним
покривалом. «І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, — а обидві
таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, — що
Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з
ним... І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, — що променіло лице
Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до
відходу свого, щоб говорити з Ним» (2М. 34:29, 35). На старовинних
гравюрах пророка часто зображують із закритим обличчям або з рогами,
що деякі дослідники пояснюють як зображення проміння.
Ще одним фактом того, як використовують релігійні почуття для
власної реклами, є організація подорожей чудотворних ікон, мощей
та інших православних святинь. Я не дискутуватиму про саму суть
цих явищ, у нас у країні свобода віросповідання, відповідно, кожен
може вірити по-своєму. Але остаточну оцінку вірі кожної людини
дасть Господь, коли ми станемо перед Ним. Але не можна грати на
релігійних почуттях, не можна робити на них політичну рекламу!
Протягом тривалого часу на українському радіо розказували про
приїзд мощей святого Пантелеймона до різних міст України. Звісно,
не кожен православний може відвідати Грецію з паломницькою подорожжю,
щоб поклонитися цим мощам, і це добре, для православного віруючого,
коли до України привозять мощі для поклоніння. Але коли при цьому
на всю державу неодноразово наголошується, що це відбувається
завдяки панові Н та партії М, то це вже зле. Це гра на релігійних
почуттях вірних. У Своїй Нагірній Проповіді Ісус Христос навчав:
«Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили
вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.
Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять
оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді
кажу вам: вони мають уже нагороду свою!» (Мт. 6:1-2). Що ще додати
до цих слів?
Нічого поганого в тому нема, коли на будівлі храму є табличка,
на якій зазначені імена тих, хто сприяв його побудові. Вдячні
нащадки пам’ятатимуть про таку людину, сучасники таку людину поважають.
Але не матимуть нагороди від Отця Небесного ті, хто виставляє
напоказ свої добрі вчинки. А може, вони шукають нагороду тут,
на землі, а не на небесах? Межа між вдячністю і рекламою дуже
тонка, її переступити просто.
Чи може політик бути справді віруючою людиною? Так, може! Чи може
віруюча людина йти на вибори? Так, може! Але коли віру людини
показують на всю державу з екранів телевізорів, коли віру використовують
у біґбордах, то на думку приходять слова Спасителя: «А як молитеся,
то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по
синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу
вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, «увійди
до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися» Отцеві своєму,
що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно»
(Мт. 6:5-6).
Тож коли ми бачимо на екрані телевізора політика на богослужінні,
коли у політичній рекламі використовується релігійна складова
будь-якої конфесії, будьмо обережні, на наших релігійних почуттях
можуть зіграти, нас уже вкотре намагаються ошукати!
Василь
Коршак
