З нашої поштової скриньки

«Слава Ісусу Христу!
Шановна редакція часопису «Стяг». Дуже прошу вас надрукувати мого листа.
Протягом десяти років я живу у Тернополі, а переселена я з Чорнобильської зони. Коли в Тернополі започаткувалася громада Української Лютеранської Церкви, я почала відвідувати богослужіння. Мені дуже подобалися богослужіння, але на даний час я, через похилий вік і стан здоров’я, не можу ходити до церкви – мені 89 років. Однак мене не залишають без опіки. Мене відвідує пастир Тарас Коковський, читає мені Біблію, сповідає і причащає тілом і кров’ю Господа нашого Ісуса Христа. Я дуже вдячна пастирю Тарасу за його піклування про таких, як я, немічних людей.
Я люблю нашу Українську Лютеранську Церкву і прошу Господа, щоб Він посилав нам Своє благословення. Дякую Йому, що Він дав нам такого пастиря. Я також дякую Богу, що пастир піклується про людей.

«На наше прохання нещодавно ми отримали дуже хороший матеріал від Юлії Соколюк з питань Реформації в Україні («Стяг» від 8 листопада 1996 р.) і багато інших матеріалів із журналу «Стяг». Дуже повчальні і хороші статті!

«З перших рядків свого листа спішу повідомити вас, що журнал «Стяг» я від вас отримав, про що також спішу донести масу подяк за вашу духовну підтримку мене в Слові Божому. Дякую вам і всім тим людям, які піклуються про мене в цих питаннях. Я ціную вашу увагу до мене, яка приходить до мене через ваші послання…

Рік від Майдану