|
45. «Єктенія ІІІ».
— Молитовні прохання третьої прохальної1 єктенії органічно випливають
із розуміння благословенних наслідків Святого Причастя, і в основі
своїй зводяться до молитовних прохань загального характеру: а)
з благословенням прийняти дари прощення і виправдання в Святому
Причасті; б) з благословенням продовжити християнське життя в
освяченні.
46. «Подай, Господи».
— Молитовний виголос у відповідь на молитовні прохання душпастиря
зосереджує увагу богомольців на Об’єкті їхньої допомоги: «...бо
в Тебе [Господи] джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло2!»
47. «Єдність віри і спільність
з Духом Святим випросивши, самих себе і один одного, і все життя
наше Христу Богу доручімо!»
— У цьому молитовному виголосі душпастир, по-перше, словами «випросивши»
констатує факт духовного єднання вірних, яке відбулося у проголошенні
спільного віросповідання під час співання Символу віри; і, по-друге,
готуючи вірних до прийняття святих Дарів тіла та крові Господа
Христа Ісуса словами «доручімо» душпастир пропонує причасникам
усією вірою покластися на хресні заслуги Сина Божого, якими оправдується
і проголошується виправданим кожен перед лицем Божим.
48. «Тобі, Господи».
— Вірні, відповідаючи душпастиреві на слова «…Христу Богу доручімо!»,
визначають Об’єкт свого уповання – Ісус Христос: «...бо Бог у
Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини,
і поклав у нас слово примирення3».
49. «І вчини нас, Владико,
достойними зі сміливим упованням неосудно відважитися називати
Тебе, Небесного Бога, Отцем і промовляти».
— Прохальна єктенія закінчується втішаючим виголосом душпастиря,
в якому він, осмислюючи удостоєне синівство Богу через хресну
Жертву Його Сина, настановляє вірних піднести молитву Господню
зі сміливим упованням приступаючи із «…відвагою до престолу благодаті4…»,
називаючи Бога Отцем.
50. «Молитва Господня».
— Молитва «Отче наш» є Господньою молитвою, якої нас навчив Сам
Спаситель Ісус Христос5, сказавши: «Ви ж моліться отак: Отче наш,
що єси на небесах6 …» У контексті східної літургійної традиції
Господня молитва завжди мала врочистий характер і передувала7
запричащенню вірних освяченими святими Дарами тіла і крові Христової.
Де і коли введено вперше Господню молитву до порядку проведення
Святої Літургії важко однозначно сказати, але свідчення святого
Кирила Єрусалимського дає нам можливість спостерігати Господню
молитву в богослужебних літургійних формах ІV-го століття.
— Відповідно до лютеранської традиції Господню молитву можна поділити
на вступ, сім прохань і заключне слово8.
— Вступ: «Отче наш, що єси на небесах!» – цими словами звернення
вірні визначають своє становище перед Богом і засвідчують статус
своїх взаємовідносин, а саме, що Бог є правдивим Отцем усіх відкуплених,
а відкуплені є правдивими дітьми, які мають право сміливо із довірою
відкривати свої прохання перед Господом неба і землі, очікуючи
благодатної відповіді.
— Перше прохання: «Нехай святиться Ім’я Твоє» – цими словами першого
прохання ми просимо Отця Небесного благословити нас у наших прагненнях
вивчати Слово Боже у праведності і чистоті, довіряти Йому не додаючи
нічого, і ні від чого не відмовляючись, жити відповідно до Божого
Слова, прославляючи Отця Небесного.
— Друге прохання: «...нехай прийде Царство Твоє» — цими словами
другого прохання ми просимо Отця Небесного благословити нас правдивою
вірою і праведним життям тут, на землі, нині (Царство Милосердя),
а згодом там, на небесах, вічно (Царство Слави).
— Третє прохання: «...нехай буде воля Твоя як на небі, так і на
землі» — цими словами третього прохання ми просимо Отця Небесного
благословити нас прагненням із смиренням приймати волю Божу, яка
полягає в тому, щоб ми святили Його Ім’я і щоб Царство Його настало.
— Четверте прохання: «...Хліб наш насущний дай нам сьогодні» —
цими словами четвертого прохання ми просимо Отця Небесного благословити
нас мудрістю приймати насущний хліб9, як милостивий дар Божий,
із вдячністю усвідомлюючи потреби нашого сьогодення.
— П’яте прохання: «...і прости нам провини наші, як і ми прощаємо
винуватцям нашим» — цими словами п’ятого прохання ми просимо Отця
Небесного благословити нас втіхою прощення гріхів заради Ісуса
Христа, обіцяючи від щирого серця пробачити всіх, хто скоїв гріх
проти нас.
— Шосте прохання: «...і не введи нас у спокусу» — цими словами
шостого прохання ми просимо Отця Небесного благословити нас захистом
від усіх спокус, від усього злого, від усякого підступу диявола,
аби, зміцнившись Божою силою, зрештою подолати усі спокуси лукавого
і здобути перемогу.
— Сьоме прохання: «...але визволи нас від лукавого» — цими словами
сьомого прохання ми просимо Отця Небесного благословити нас визволенням
від усього зла аж до самого благословенного кінця, даруючи нам
блаженне вічне життя на небесах.
— Закінчення: «Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки!» – завершуючи
молитовні прохання Господньої молитви, ми зазначаємо причини,
через які ми зверталися до Бога: а) лише Він один є Царем, в Котрого
ми шукаємо допомоги (Бо Твоє є Царство); б) лише Він один має
силу і владу, щоб задовольнити наші прохання (і сила); в) Він
буде прославлений і возвеличений за все те, що Він зробив для
нас (і слава навіки)10.
Олег Стецюк
|
