—
Слава Ісусу Христу! Пастире Вадиме, розкажіть, будь ласка, читачам
часопису «Стяг» про Ваше пастирське служіння.
— На сьогодні я є пастирем-місіонером в селі Обухівка Братського
району Миколаївської області та селах Федорівка і Федіївка Бобринецького
району Кіровоградської області. На цій посаді я з 13 червня
2004 року. Останнім часом ще здійснюю пастирську опіку над двома
громадам УЛЦ в селах Іванівка і Гамове та місійній станиці Кубряки
Веселинівського району Миколаївської області.
— Я думаю, читачам було
б цікаво, якби Ви більше розказали про себе: де народилися,
навчалися, як Господь Вас покликав до пастирського служіння
Словом і Таїнствами?
— Народився я в смт. Ємельченко Житомирської області. Після
закінчення середньої школи навчався в комерційному інституті
в місті Тернополі. Саме в цьому місті я і став мирянином Української
Лютеранської Церкви через проповідування Слова Божого пастирем
громади Роджером Ковасині. Став відвідувати в Тернополі богослужіння
в громаді, катехізаційні та Біблійні уроки і зрозумів, що це
моя сім’я, що це дуже важливо для мене. В 1997 році Господь
покликав мене до Української Лютеранської Богословської Семінарії
Святої Софії (УЛБССС), яку я в 2001 році успішно закінчив. Разом
зі мною в цей час на курсі вчилися брати в Христі Олег Юхименко,
Сергій Сомін, Сергій Борщ, Павло Богмат, Ігор Ратушний та інші.
Дияконське служіння під час навчання в УЛБССС я проводив саме
в селі Іванівка Миколаївської області, і тому мені зараз приємно
знову там служити людям Божим Словом і святими Таїнствами (Хрищенням
і Господньою Вечерею). Після завершення навчання в УЛБССС мене
було покликано Господом до пастирського служіння в місійній
станиці міста Маріуполя Запорізької області. Через два роки
служіння там були конфірмовані члени громади, причасники тіла
і крові Христових. А в квітні 2004 року я отримав поклик до
місійних станиць Миколаївської та Кіровоградської областей.
Зараз, окрім цього, здійснюю пастирський нагляд та проводжу
богослужіння з Господньою Вечерею в громадах УЛЦ в селах Іванівка,
Гамове Миколаївської області. Я спочатку був дияконом УЛЦ, навчався
в семінарії, більше року їздив до Іванівки проводити богослужіння,
Біблійні та катехізаційні уроки. А тепер, через наполегливе
служіння пастиря Сергія Соміна, до нас приходять люди з сіл
Гамове і Кубряки, які щиро бажають служіння Слова Божого і перебування
в спільноті святих.
— Поділіться, будь ласка,
Вашими власними спостереженнями щодо змін, які відбулися в громаді
Іванівки з часу Вашого дияконського служіння.
— Можливо, змінюється мій підхід до роботи, структура моєї проповіді.
З кожним роком набираєш більше досвіду та краще відчуваєш людей.
Особливо важливим є вміле розрізнення Закону і Євангелія, щоб
людям було все зрозумілим. Це вимагає від пастиря бути постійно
в навчанні, самовдосконаленні, перебувати постійно в Слові Божому,
яке дає відповіді на всі життєві ситуації. Необхідно також,
щоб досвід не втрачався і після навчання в семінарії, а продовжувати
його вдосконалювати на пастирських конференціях, семінарах.
Якщо пастир перестає приділяти належну увагу вивченню Слова
Божого, то він перестає бути пастирем. Подібно до будь-якого
професіонала, пастир повинен бути здібним навчатися, вміти передавати
свої знання людям, вести, підбадьорювати, стверджувати людей
в Божій правді та давати їм надію. Ісусу Христос наш Господь
говорить нам: «Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя
власне за вівці» (Ів. 10:11). Тож, пам’ятаючи це, нам необхідно
також добре знати дітей Божих, яким ми служимо, щоб, з Божою
допомогою, вивчати Слово Боже, зрозуміло і просто навчати людей
застосовувати Святе Писання до нашого повсякденного життя.
— Розкажіть трохи про
Вашу сім’ю.
— Моя дружина Світлана є мирянкою Миколаївської громади УЛЦ,
де вона навчала дітей співати гімни хвали Богу. Ми з нею маємо
Господнє благословення — двох дітей — Анастасію (якій 2 роки)
та Катерину (їй 1 рік). Наскільки важко дружині пастиря-місіонера
з моїми переїздами з місця на місце, ви можете собі добре уявити,
але я вдячний їй за терпіння і розуміння своєї ролі в сім’ї.
Ми всі проживаємо в місті Южноукраїнську Миколаївської області.
Через значну відірваність моєї сім’ї від найближчої громади
УЛЦ та маленькій вік дітей я провожу вдома богослужіння з Господньою
Вечерею, використовуючи як зразок «Причастя хворим і тим, що
не можуть покинути свій дім», який надіслав нам для цих випадків
Єпископ УЛЦ В’ячеслав.
— Як ситуація складається
з приміщеннями для проведення богослужінь в селах Іванівка,
Гамове?
— В селі Іванівка будівля поки ще не належить громаді, але ставлення
жителів села стало більш гуманним до нас. В приміщенні церкви,
якому вже 180 років, рідко проводяться лише загальні збори мешканців
села, а для відпочинку молоді силами мешканців села ремонтується
інше приміщення. Помешкання в с. Іванівка було довгий час без
ремонту і зараз церковна рада громади займається питанням ремонту,
проведення електрики, опалення. Взимку відсутність тепла в будівлі
створює додаткові штучні перешкоди при проведенні богослужіння
та занять з дітьми та дорослими. В селі Гамове одна сім’я надала
в тимчасове використання частину свого помешкання і двору. Хоча
там і низька стеля, але люди мають бажання чути проповідь Слова
Божого. Також в цьому селі люди віддали частину своїх паїв за
будівлю, яка зараз офіційно належить громаді Української Лютеранської
Церкви. Там лише треба поставити двері, які вже є, придбати
нові вікна, зробити інші види робіт і це дасть нам можливість
в теплу пору року проводити богослужіння в своїй будівлі.
— Які Ви маєте плани
та які перспективи бачите перед собою? Ваші побажання читачам
часопису «Стяг».
— Люди з радістю чекають в неділю зустрічі з пастирем, є тенденція
зросту в громадах Іванівки і Гамового, вірні діти Божі хочуть
частіше чути Слово Боже, бути причасниками тіла і крові Господа
нашого Ісуса Христа та мати можливість охрищувати своїх дітей.
Серед тижня поки нам важко зорганізуватись, бо люди в селі мають
багато клопоту по господарству. Але я впевнений, що Господь
благословить нас. «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні,
збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця
не марнотна у Господі!» (1Кор. 15:58).
— Бажаємо і Вам Господніх
благословень, плідної роботи на славу Господню, щоб чисте Боже
Слово замешкало в серцях багатьох людей.
Віктор
Пащенко
