— Пастире Вадиме, читачам часопису, напевно, буде цікаво довідатися про історію становлення нової місії Української Лютеранської Церкви в Києві.
— Дякую за запитання. Після того як, з Божого благословення, в Українській Лютеранській Церкві в м.Києві на Правому березі з’явилась громада «Вознесіння», парафіяни, які відвідували богослужіння, звернулися до Єпископату УЛЦ з проханням почати також роботу в Українському товаристві сліпих (УТОС) на Лівому березі. Пастир Юрій Фізер зустрівся з керівництвом та членами товариства, після чого і почалося місійне служіння.
Моє знайомство з парафіянами відбулося восени 2003 року під час зустрічі членів товариства з Єпископом В’ячеславом Горпинчуком, на яку я був запрошений. На зустрічі Єпископ привітав усіх присутніх з початком проповідування Божого Слова, розповів про історію лютеранства в Україні і відповів на поставленні запитання.
В той час я проводив своє дияконське служіння в Київській громаді «Різдва Христового» і не мав можливості постійно служити в місійній станиці. Через те, що Біблійні уроки і Катехізис проводилися серед тижня, а я на той час ще навчався в семінарії, їх проводив пастир Юрій Фізер. Та коли в семінарії були перерви між курсами, я мав можливість проводити заняття. Після закінчення семінарії мене було направлено на допастирську практику до Києва, і саме тоді розпочалося моє постійне служіння в місійній станиці. Завдяки Божій ласці, сьомого листопада 2004 року в місійній станиці відбулося перше богослужіння. Його ми проводили разом з пастирем Юрієм Фізером.
— Пастире Вадиме, розкажіть, будь ласка, про Вашу місійну роботу.
— Про наше головне завдання Бог говорить в Євангелії від Марка (16:15): «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» Саме тому моє служіння полягає в проповідуванні і навчанні Божого Слова, належному роздаванні святих Таїнств, піклуванні про парафіян Церкви і про їхній духовний стан. Тому щонеділі ми маємо богослужіння, яке проводиться в приміщенні Товариства сліпих. Також для вірних громади проводяться Біблійні та катехізаційні уроки, на яких вивчаються основи християнської віри. Уроки проводяться після богослужіння, тому його відвідують майже всі парафіяни. Під час Біблійних уроків зараз ми вивчаємо «Дії святих Апостолів». Після закінчення вивчення курсу з Катехізису, з Божої любові і доброти, на богослужінні, яке відбулося п’ятого травня 2005 року, ми мали конфірмацію, на якій було конфірмовано шістьох парафіян.
Я радий, що Господь покликав мене до цього служіння, та завжди усвідомлюю ту велику відповідальність, яку Господь поклав на мене, — виконувати волю Божу у привселюдному служінні Слова і Таїнства і турботі про людські душі. І саме Господь, Який викупив нас Своєю святою кров’ю, Який керує Своєю Церквою і оберігає її, дає мені сили і розум проводити це служіння: «Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог – моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого…» (Пс. 18:3).
— Чи є своя специфіка роботи в київській місійній станиці?
— Так, служіння в місійній станиці УТОС на Лівому березі має певну специфіку. І вона полягає в тому, що наші парафіяни мають проблеми з зором, не кажучи вже про проблеми зі здоров’ям. Їм дуже важко читати Біблію через те, що вона надрукована малим шрифтом. Та, слава Богу, зараз ми маємо Євангелія великим шрифтом. Також в громаді є Новий Заповіт на касетах, тому люди мають можливість брати касети і слухати Боже Слово на своїх магнітофонах. Звісно, також певні корективи вносить сама природа. Це стосується літнього періоду, коли люди їздять на дачі, щоб мати можливість щось заготовити на зиму, і, відповідно, кількість парафіян зменшується. Так само і зимового періоду. Бо люди живуть досить далеко від товариства, і коли надворі ожеледиця, їм важко самим добиратися на богослужіння. Тому зараз, в час становлення, наша громада потребує ваших молитов і підтримки.
— Чи допомагають Вам в роботі брати і сестри у Христі?
- Звичайно, в пастирському служінні не обійтися без допомоги, розуміння і підтримки братів та сестер у Христі. І я дуже вдячний усім братам та сестрам у Христі, які допомагають нашій громаді. Хочу подякувати пастирю Юрію Фізеру за його допомогу і підтримку. Так само хористам Людмилі Зінченко, Людмилі Яновській і Емілії Зінченко. Також наші сестри з громади Зінаїда Юхименко і Наталія Чайка прикрашають вівтар, допомагають у відвіданні хворих.
— Пастире Вадиме, ми бажаємо Вам Господніх благословень, наснаги і сил у Вашій нелегкій праці на славу Господню. Що би Ви хотіли побажати читачам часопису?
— Я дуже вдячний за спілкування і за можливість звернутися до читачів часопису «Стяг». Хотів би побажати всім читачам рясних Божих благословень, духовного зростання і зміцнення у вірі. Щоб і надалі ви перебували в Божому Слові, зростали в пізнанні нашого Господа Ісуса Христа, трималися заповітів нашого Спасителя Ісуса Христа, Доброго Пастиря, Який веде нас до спасіння і життя вічного. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі!

Володимир Черевко