Святий Іван Золотоустий походив з Антіохії, з родини високопоставленого чиновника. Незабаром після його народження (бл. 344 р.) помер батько. Матері Івана було 20 років, коли вона залишилася вдовою і вирішила цілковито присвятити себе вихованню сина. Іван здобув ґрунтовну освіту в традиційній грецькій школі, опанував риторику й філософію.

З огляду на зміст і спосіб виголошення проповідей, Івана називали «Золотоустий» (Хризостом). Всі, хто слухав Івана, захоплювалися його талантом, знаннями і красою мови. Хоча він говорив довго (бувало, навіть до двох годин), та вірні слухали його із захопленням. Хризостом намагався якнайдоступніше пояснювати Святе Письмо, наголошував насамперед на моральному вченні та звертав увагу на значення у християнському житті любові до ближнього. Про те, якою величезною була проповідницька діяльність Івана, свідчить велика кількість виголошених проповідей, які збереглися до нашого часу: 152 до Старого Завіту, 486 до Нового Завіту (з них 246 до Послань св. Павла).
Після смерті архієпископа Нектарія Іван Золотоустий у 397 р. став єпископом Константинополя. Він продав майно, що залишилося після його попередника, а отримані за нього гроші роздав убогим; розпочав реформу духовенства, критикував багатство і розкіш імператорського двору. Він особисто збирав кошти на притулки, лікарні, дитсадки; він часто проповідував. Однак не всім подобалася діяльність Івана, особливо ворогів він набув через критику на адресу імператорського двору. Скориставшись нагодою, імператриця повернула справи так, що Золотоустого було засуджено і позбавлено чину єпископа Константинополя. Іван Золотоустий помер у Понті 14 вересня 407 р. Його життя схоже на справжню трагедію: Афанасій, Василь Великий чи Єроним у його ситуації захищалися б і могли б навіть вийти переможцями, але Іван Хризостом не любив боротьби, він радше поступався супротивникам.
Величезний внесок Іван зробив у християнську літургійну спадщину, бо добре розумів, що вона прикладає Слово Боже до нашого життя, коли ми поклоняємося Господу на богослужінні. Літургія з’єднує нас з тим, що вже є правдою, бо небеса вже тут, Господь посеред нас, і ми співаємо Йому хвалу... Сьогодні громади Української Лютеранської Церкви використовують під час богослужіння реформовану в 1933 р. пастирем Теодором Ярчуком відповідно до Біблійних принципів літургію Івана Золотоустого. Літургія — це представлення божественної розмови між Богом та людьми, вона подібна диханню, коли ми вдихаємо Слово і видихаємо слова віри — це повітря нашого життя, яке ми потребуємо постійно. Тож вихований в лютеранському дусі пастир Теодор Ярчук зробив літургійну реформу, щоби повернути її у першопочатковий стан. Так само робили Василь Великий та Іван Золотоустий, бо церковною традицією протягом століть впроваджується багато вчень та додатків, які не відповідають первинному духу літургії, і це затьмарило Євангеліє Христове.
Наведу для ваших роздумів декілька фрагментів з творів Івана Хризостома:
Душа: «Не прикрашаймо наших домівок, скоріше один лише дім — нашу душу. Чи нам не соромно, що без потреби та легковажно оздоблюємо мармуром наші стіни, а не дбаємо про Христа, Який проходить поруч нас обдертий з одягу і нагий? Яка ж користь з прекрасного дому, людино? Чи ти забереш його з собою, коли відійдеш? Натомість душу понесеш із собою всюди, хоч де б ти пішов».
Християнин: «Коли б хтось, хто знаходиться поза спільнотою вірних, одночасно пізнав заповіді Христа і придивився до недбальства щодо справ нашого життя, хто знає, чи не визнав би нас найгіршими ворогами Христа, адже часто ми поводимося так, ніби намагаємось іти наперекір Його заповідям».
Іван Золотоустий належав до непересічних людей. Окрім таланту проповідника, він умів згуртувати людей навколо правдивого Бога і Церкви Христової. Сьогодні читання його творів знову переносить нас у християнський світ Антіохії і Константинополя IV-V століть і ми можемо сягнути глибини його думок, які невтомно живилися найціннішою книгою світу — Святим Письмом.

Віктор Пащенко