— Пастире Тарасе, громада «Святих Апостолів Івана і Якова», де Ви служите, є однією з найстаріших в Українській Лютеранській Церкві. Вона має свої традиції. Розкажіть про сьогодення громади.
— Загалом, мені спадає на думку, що Тернопільська громада УЛЦ ще не є надто «стара», а «молода», втім, разом з Київською громадою «Воскресіння» вона дійсно належить до двох перших громад нашої Церкви, відродження якої більше десяти років тому розпочалось на теренах України. Свого часу парафіянами Тернопільської громади УЛЦ були кілька нинішніх посадових осіб Єпископату та Синоду УЛЦ, і ми цим гордимося. До 1997 року головою громади був В’ячеслав Горпинчук – нині Єпископ УЛЦ. Розвиток і формування традицій, звісно, вимагає більше часу, аніж 10 років. Власне, мені здається, що саме сьогодні це відбувається як у нашій громаді, так і в інших громадах УЛЦ. Від того, якими вони будуть, залежить активна участь у їхньому формуванні як пастирів, так і парафіян. Ми повинні бути вірними Божому Слову, Ісусу Христу, нашому віросповіданню. Кожен на своєму місці повинен бути добрим працівником Божим, вісником Христового Євангелія спасіння.

Якщо вести мову про наші здобутки, то серед них, без сумніву, є Літня Біблійна школа, яка проводиться в нас з 1997 року. Наша громада одна з перших у Тернополі розпочала такі безкоштовні Біблійні уроки для дітей та молоді. Тепер подібні заходи проводяться багатьма конфесіями. Вчителі Недільної школи громади – практично незмінні впродовж усього часу існування Недільної школи. Ми завжди радо ділимося досвідом і матеріалами з іншими громадами УЛЦ, водночас запозичуючи добрий досвід інших також. Ще одним здобутком громади, на мою думку, є церковний хор під керівництвом реґента Ліни Дорошенко. Без його участі зараз неможливо уявити собі нашого богослужіння. Впродовж років хор громади щотижня збирається на репетиції. Члени хору – парафіяни громади, які вкладають у спів серце і душу. Так склалося, що від початку у Тернопільській громаді проводяться богослужіння двома мовами – українською і англійською. Обидва богослужіння відбуваються щонеділі та під час свят на тижні. У нас також діють жіноча Біблійна група, Біблійна група для старших, молодіжна група.
Мене тішить також, що Тернопільська громада УЛЦ завжди радо прилучається до надання можливості дияконам – студентам Семінарії Святої Софії, набувати досвід у відправах богослужінь та проведенні Біблійних уроків. Випускники семінарії періодично проходять в громаді допастирську практику. Ми цінуємо ці можливості, як особливі Божі благословення.
Громада «Святих Апостолів Івана і Якова», як і кожен християнин протягом життя, перейшла через ряд випробувань, в котрих зміцніла вірою в Христа Спасителя і ще більше згуртувалася довкола Слова Божого і Таїнств Господніх.
— Майбутнє Церкви, майбутнє народу, майбутнє суспільства — це діти. Пастире, розкажіть, будь ласка, про те, яка робота проводиться у громаді з дітьми, яка приносить найкращі плоди. Що, на Вашу думку, варто запозичити з Вашого досвіду іншим громадам Церкви?
— Так, діти – це наше майбутнє, і тоді, коли ми ведемо мову про Церкву, і тоді, коли говоримо про нашу країну загалом. Тому так важливо роботі з дітьми та молоддю приділяти належну увагу. На жаль, чисельність нашої Недільної школи нині значно менша, ніж це було кілька років тому. Був час, коли кількість дітей у нашій Недільній школі становила понад 100, сьогодні – біля 20. Чому? На це питання важко дати просту відповідь. Серед причин, на мою думку, є і демографічна ситуація в країні загалом, і те, що подібні Недільні школи нині існують при багатьох конфесіях у місті, і, напевно, недостатня активність з нашого боку, і брак фінансування. Наші фінансові можливості раніше були такими, що ми могли зорганізувати для дітей Літній відпочинковий табір з дозвіллям і вивченням Біблії, допомогти відправити кількох потребуючих на лікування і т. д. Тепер, за умов зростання цін, оплат за послуги, браку коштів, ми позбавлені такої можливості. А діти є діти. Вони потребують заохочення і заходів, які так чи інакше пов’язані з грошима. Втім, ми налаштовані оптимістично. Будемо докладати зусиль, щоб, з Божою допомогою, робити належні висновки і йти вперед.
При громаді, як я вже зазначав, діє Недільна школа, яка розпочинається щороку у вересні разом з початком занять у загальноосвітній школі. Діти з радістю беруть участь у святкових концертах під час Різдва, Великодня, Дня матері та ін. На моє переконання, важливим є участь дітей у богослужінні від початку до кінця — щоб вони могли чути проповідь пастиря, на власні очі бачити все, що відбувається під час Господньої Вечері. Це вкорінює у них належне розуміння богослужіння, добру поведінку, прищеплює любов до Божого Слова, закладає підвалини їхньої віри в Ісуса Христа.
Конфірмаційні уроки для дітей старшого віку ми розпочинаємо при Недільній школі, а далі їх продовжую і завершую я. Наша молодіжна група налічує нині близько 15 дітей віком від 15 до 20 років. За дорученням церковної ради громади, нею опікується брат Тарас Босюк. Я б хотів, щоб вони були дещо активніші самі, виявляли більше ініціативи, не очікуючи готових рішень і пропозицій. Загалом, наші діти і молодь – це наша радість і ми тішимося, що вони в нас є. Стосовно запозичення нашого досвіду, то гадаю, що про це слід, радше, судити іншим, і якщо хтось скористається нашими здобутками – ми будемо тільки раді.
— Пастире, розкажіть читачам «Стягу» про подальші плани євангелізації, яку проводить громада.
— Плануємо продовжити поширення Доброї Звістки Ісуса Христа серед дітей, які навчаються у спецшколі для слабочуючих та глухих у місті Тернополі. Вчителі нашої Недільної школи, за домовленістю та сприяння керівництва спецшколи, щотижня проводять там Біблійні уроки для дітей різного віку. Нерідко сурдоперекладачами на цих уроках є самі діти школи. Це дуже хвилююче.
— Власне приміщення, де громада проводить богослужіння — винятково важлива річ для нормального функціонування громади. У якому стані перебуває справа з будівництвом храму громади «Святих Апостолів Івана і Якова» у Тернополі?
— Перш за все ми вдячні Богові за можливість збиратися навколо Його Слова і Таїнств, маючи дах над головою, а взимку – тепло. Це – головне. За роки свого існування громада кілька разів міняла місце проведення богослужінь і Біблійних уроків. Звісно, це так чи інакше впливало на відвідування, склад парафіян та ін. Впродовж останніх років богослужіння, Недільна школа, Літня Біблійна школа та більшість заходів проводяться за домовленістю у Будинку науки і техніки залізничників, де директором є Василь Володимирович Зарудний, з котрим ми плідно співпрацюємо, знаходячи з його боку порозуміння та сприяння.
Стосовно власної будівлі, гадаю, не потрібно говорити, наскільки важливим для кожної громади є наявність такого приміщення, а на Галичині — особливо. Облаштована церковна будівля стає для парафіян другим домом. А менталітет більшості галичан (і не тільки) такий, що вони охоче прийшли б до будівлі, яка виглядає як церква, аніж до тимчасового орендованого приміщення, яке не має такого вигляду.
Тернопільська громада на даний час володіє земельними ділянками, які планує використати для спорудження на них власної церковної будівлі. Ми досі сподіваємось на це. Втім, до цього часу не маємо дозволу на будівництво. Покладаємо надію на Бога і впровадження у життя директив, виголошених Президентом України щодо сприяння церквам та релігійним громадам у вирішенні подібних питань, толерантне ставлення місцевої влади та її органів. Парафіяни нашої громади і Церкви є складовою частиною України, працюють задля її добра і процвітання, докладають чималих зусиль у різних благодійних заходах, сповідують повагу до віри інших людей і очікують такого ж ставлення до себе. Ми в Україні не чужинці і приходьки, як дехто прагне зобразити. Кожній освіченій людині відомо, що лютеранство в Україні започаткувалось ще у 16 сторіччі, хоч і не було таким чисельним, як православ’я. Парафіяни нашої Церкви брали участь у визвольних змаганнях за незалежність України, були членами УПА. Нині наша Церква входить до Всеукраїнської Ради Церков, плідно співпрацює з Українським Біблійним товариством, бере активну участь у християнському вихованні дітей та молоді. Ми будемо і надалі молитись за щасливе майбутнє для України і нашого народу, яке ми пов’язуємо з Божим Словом і вірою в нашого єдиного Господа і Спасителя Ісуса Христа.
— Дякую за цікаве інтерв’ю, пастире. Сподіваюсь, що Господь поблагословить громаду, якій Ви служите, та Ваше служіння рясними плодами.
— Дякую, і вам, як і всім читачам «Стягу», я також зичу плідної праці на славу Божу і рясного Божого благословення.

Василь Коршак