Слава Ісусу Христу!
Дорогі читачі, з 9 по 12 червня цього року Українську Лютеранську Церкву відвідав видатний проповідник і богослов, головний редактор журналу «Добра Звістка» доктор Волес Шульц з дружиною Кеті та сином Полом. Доктор Шульц мав зустріч з вірними УЛЦ у м. Києві (громада «Воскресіння») і провів конференцію для перекладачів та розповсюджувачів «Доброї Звістки» в Україні та Білорусії.

Доктор Волес Шульц з дружиною Кеті та
Єпископ УЛЦ В’ячеслав Горпинчук

Родина Шульців виявила велику честь бути гостями нашого дому, і я не могла проминути нагоду поставити кілька запитань доктору Шульцу. Журнал «Добра Звістка», редактором котрого є цей вірний Богові чоловік, став каганцем для багатьох українців, котрі блукали у мороці. Простий, зрозумілий, гарно ілюстрований журнал за невеликий час став добрим помічником для пастирів і учителів, усіх тих, хто любить Божу правду і має на меті закликати якнайбільше людей до Церкви, щоби через віру у Христа Ісуса вони мали життя вічне.

Під час конференції для перекладачів та розповсюджувачів «Доброї Звістки» в Україні та Білорусі

— Від читачів «Доброї Звістки» передаю Вам особисто і усім причетним до створення цього чудового видання найтепліші і найщиріші побажання творчого натхнення, успіхів, добра і рясних Божих благословень.
— Дякую.
— Чи могли би Ви розповісти про себе і про ту роботу, яку Ви здійснюєте на славу Божу?
— Я народився в центральній частині Сполучених Штатів на фермі. Мої батьки були християнами і дотримувалися німецької лютеранської традиції. Я навчався у коледжі, закінчив семінарію і став пастирем. Після цього протягом 25 років я працював на радіо, а тепер на постійній основі зайнятий в журналі «Добра Звістка». Його було започатковано для допомоги новим церквам, що виникли після розпаду Радянського Союзу. Українська філія «Доброї Звістки» завжди була, я повторюю, завжди була найважливішою часткою роботи «Доброї Звістки». Зараз ми публікуємо журнал 18 мовами і поширюємо в 60 країнах.
— Яку мету переслідує «Добра Звістка»?
— Як в Росії, так і в Сполучених Штатах багато людей є неосвіченими з точки зору Біблії. Вони майже не знають Біблію. Тож ми не можемо припустити, що вони навчені. Таким чином, нам слід розпочинати з елементарних вчень Ісуса, Апостолів та пророків. Отже, головне Боже послання Закону та Євангелія викладається просто і зрозуміло для, так би мовити, пересічних громадян – людей, що ми їх щодня зустрічаємо на вулиці.
— Яким чином поширюється «Добра Звістка» і яку вона має аудиторію?
— Є багато читачів по всій Канаді, дуже багато читачів у Бразилії, Президент Бразильської Лютеранської Церкви звернувся до вчителів своїх Недільних шкіл, щоб вони пройшли річний курс Євангелія для того, щоб краще знати те, чому вони навчають своїх учнів. Ми маємо зростаючу зацікавленість серед людей в Балтійських країнах, таких, як Естонія та Латвія. Ми маємо багато читачів з Англіканської та Лютеранської церков Мадагаскару. Останнім часом значним чином зростає інтерес до журналу в східній Африці, в країнах, де домінує (переважає) мусульманство. Отже, робота провадиться в багатьох регіонах. Ми щасливі з того, що можемо сказати, що значною мірою робота в Україні і деякі ідеї, що використовувалися в цій країні, тепер використовуються і в інших.

Зустріч з вірними УЛЦ у м. Києві (громада «Воскресіння»)

—         Ваше бачення майбутнього цього видання.
—        Ми продовжуватимемо роботу в майбутньому таким чином, як працювали і в минулому. Так само, як Мартін Лютер у свій час підготував ілюстрований Катехізис для звичайних людей, ми також використовуватимемо найкращі зразки мистецтва, які зможемо знайти, щоб допомогти людям зрозуміти найголовніші вчення Біблії, зокрема історію життя і діянь (оповідання про) Ісуса. Найближчим часом з друку вийде спеціальний випуск, присвячений темі богослужіння. З таким проханням до нас звернувся Президент Лютеранської Церкви Бразилії і про це також наголошував ваш Єпископ Горпинчук. Адже у багатьох країнах ми маємо значну кількість читачів, які вважають, що можуть бути християнами і залишатися вдома без шкоди духовному здоров’ю, однак Ісус каже, що таке неможливе. Галузки повинні приєднуватися до виноградної лози, щоб до них текло життя. Це як тіло. Ми всі є членами цього тіла і повинні бути разом. Отже, коли ви, працюючи з «Доброю Звісткою», надсилатимете число «Про богослужіння» з тим, щоб люди у віддалених містечках стали спраглими за богослужінням і сказали: «Ми хочемо мати церкву, ми хочемо мати пастиря і свою власну громаду» — мети буде досягнуто. Це частина того нового бачення, що з’являється не тільки в Україні, але й в Росії та в інших частинах світу.
—         Ваші побажання читачам «Стягу».
— Такий часопис, як «Стяг», є особливим благословенням для будь-якої церкви, адже він утримує тіло разом, особливо якщо він будується на Слові Божому. Це те, що усіх нас об’єднує. Коли ми приїжджаємо в Україну, то вважаємо вас братами і сестрами однієї сім’ї, адже об’єднує нас один Небесний Отець і Господь Ісус Христос. Ми – одне у Його крові; ми отримали прощення гріхів, нове життя і домівку на небесах.
— Дуже дякую за добрі слова. Божих благословень у Вашому служінні!

P.S.: надзвичайно насичена програма перебування доктора Шульца і його родини в Україні не дозволила мати інтерв’ю з його помічницею і вірною дружиною Кеті Шульц. Але у щоденному спілкуванні з цією скромною жінкою вималювалася картина щоденної кропіткої праці над створенням кожного числа «Доброї Звістки», бо кожна стаття шліфується, як діамант – «відшліфовуючи грані», стаття стає компактною і максимально зрозумілою усякому пересічному громадянинові, котрого у буквальному розумінні виловлюють на вулицях і просять допомоги (люди читають і висловлюють свою думку щодо того, чи стаття є зрозумілою для нього, чи вона не надто складна, чи не задіяні особливі терміни, котрі можуть бути незрозумілі без додаткових пояснень, і найголовніше, чи зворушує вона серця, щоби саме ця людина відчувала нагальну потребу йти до Церкви); кожна стаття доповнюється ілюстрацією найвідоміших митців або фотографією, автором котрої часто буває сама Кеті. Завданням цих ілюстрацій є максимально доповнити і підсилити саму статтю. Сподіваюся, Кеті Шульц незабаром розповість читачам «Стягу» про свою роботу особисто, бо Україна їй дуже сподобалася.

Інтерв’ю та фото Анжели Горпинчук,
переклад Тетяни Стечак