Я з нетерпінням очікував початку щорічної Літньої Біблійної школи, тому що цього разу на-ша сім’я теж прийматиме в своїй оселі хлопця з Америки.
Яким він буде? Чи сподобається йому Україна і українці? Чи порозуміємося ми з ним? Усі ці питання тривожили мене весь час.
І ось нарешті поріг нашої квартири переступив стрункий симпатичний хлопець на ім’я Натаніель Фредерік Вальтер. Подружилися ми з ним майже з першої зустрічі. Виявилося, що ми не тільки ходимо до однієї церкви, але маємо спільні для молоді інтереси: слухаємо однакову музику, читаємо одні й ті ж книжки, дивимося ті ж самі фільми, займаємося спортом.
Натаніель, коротко Нейт, син пастиря Лютеранської Церкви святого Марка з міста Вотертауна. З якою любов’ю він розповідав про свою родину, про двох молодших сестричок і братика. З гордістю згадував громаду своєї церкви, її церковній споруді вже виповнилося 150 років.
Нейт дуже серйозно готувався до приїзду в Україну, він вивчав історію нашої країни, знав її географічне розташування, традиції.
Я намагався допомогти Нейту дізнатися якомога більше цікавого про мою Вкраїну. Разом з моєю родиною ми відвідали етнографічний музей у Пирогово, Нейту там дуже сподобалось, і він зробив цілу купу фотографій. Ми разом ходили на пікнік до озера та в ліс, що знаходиться поруч з моїм будинком. Ввечері ми бігли на спортмайданчик біля школи і разом з моїми друзями грали в баскетбол або робили різні вправи на спортивному знарядді.
Нейт був завжди дуже організований, звечора ми разом ретельно готувалися до уроків у Літній Біблійній школі, перечитували уривки зі Святого Письма, обговорювали завдання. Нейт був учителем у середній групі дітей, а я разом з Юлею Шкуро був перекладачем.
Моя мама називала Нейта, який має чудове почуття гумору, «Найкращий хлопець у Всесвіті» — «The best boy in the Universe». І це справді так! Нейт став рідним у нашій сім’ї, ми разом з ним обговорювали наші плани, їздили у справах, ходили по магазинах.
Цей хлопець з Америки допоміг мені переконатися у справедливості слів Апостола Павла: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал. 3:28).
Дійсно, я не відчув ніякої різниці між нами, бо хоч ми живемо на різних континентах і розмовляємо різними мовами, але ми об’єднані одною вірою в Ісуса Христа!
Вже пройшов певний час, коли наші друзі з Америки сказали нам «Bye!» і вирушили додому на Батьківщину. Але у мене й досі перед очима незабутні спогади про ті чудові два тижні, проведені у товаристві веселих, дотепних і працелюбних Нейта, Ліндсі, Міккі, Сари, Рейчел, Терези, Джонатана і Джоша!

Дмитро Соколюк