«І промовив Господь до Авраама: Вийди зі своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, — і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (Буття 12:1-3).

Знаєте? У своєму житті я декілька разів переїжджав жити у нове місце. Спочатку я покинув своїх батьків, щоби жити у Тернополі, де я навчався у вузі. Потім я переїхав до Києва, куди отримав покликання служити пастирем. І наостанок був ще один переїзд: це був переїзд із однієї квартири до іншої. І хоча цей переїзд не був таким масштабним, як перших два, проте він так само приніс у моє життя та життя моєї родини зміни. Отже, зміни...

А давайте тепер поговоримо про самі зміни. Що зазвичай від них очікують люди? Банальне запитання, я знаю, проте поставив його, щоби Ви самі про це подумали. Люди хочуть лише певності. Вони не хочуть, щоби у новому місці, у новому житті на них чекали труднощі, небезпека, непевність. Зичайно, що ні! Коли я переїжджав до Києва, то я їхав до незнайомого місця, де на мене все-таки чекали друзі. Тому, напевно, не можна назвати його зовсім незнайомим. А спробуйте собі уявити, що міг думати Авраам, коли почув від Бога наказ покинути все та податися світ за очі, туди, де все для нього було невідомим, де була лише непевність. Спробуйте лишень уявити собі, що робилося в його голові після цих слів його Господа: «І промовив Господь до Авраама: Вийди зі своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу» (вірш 1). Уявили? Важко? Звичайно, що важко, бо не вміємо ми читати думки інших людей. Спробуйте тоді зробити це по аналогії. Як?! А от уявіть собі, що сьогодні вам наказано залишити ваші квартири, ваші роботи, ваших друзів і переїхати... ну, наприклад, для початку до Монголії. Вам немає що там робити, у вас немає там ні знайомих, ні друзів. Ну що ж, тоді нам саме час повернутися до Авраама.

Як ви думаєте, чому Господь Бог у Своєму святому Слові через Мойсея розповів нам цю історію покликання Авраама? Дорогі мої у Христі! А просто історія з Авраамом чимось нагадує всім нам наше життя. Погляньте у нього, згадайте його. Якими ви себе у ньому бачите? Подивіться добре! У своєму житті я бачив маленького фарисея, котрий замкнувся у собі, у своєму минулому, і нічого більше в ньому я не бачив. Не було в ньому нічого, окрім гріха, бо з ним я народився, з ним я жив, посеред гріхів я продовжую жити. Це правда, і правдою є також те, що і ваше життя мало чим відрізняється від мого. Ми грішні люди і наш гріх веде нас до загибелі, до небуття. Наше минуле, наше теперішнє без Бога – це не щось інше, як наша майбутня смерть. Саме вона є тим найстрашнішим, що чекатиме наприкінці цього життя. Я знаю, що ви не бажаєте зустрічатися із нею, бо і я сам зовсім не хочу цього, але від цього мого бажання реальність мого буття не змінюється. Моє життя, незважаючи на те, що я цього не хочу, все одно завершиться смертю. Моє гріховне майбутнє почалося ще за Адама та Єви, воно тривало впродовж усієї історії людства і, звичайно, постукало у двері мого життя тоді, коли у своїх батьків з’явився я. Важко уявити, що у маленької новонародженої дитинки засів смертельний гріх. Проте це правда, і правдою є також те, що він не зникає з віком, як і не можемо ми самі його позбутися!!! Святий Павло говорить так: «Знаю-бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе у мені» (Рим. 7:18-19).

Чекайте, але давайте повернемося до Авраама. Чому Мойсей згадав нам про цей епізод із його життя? Та тому що подібне стається із нашим життям також. Господь хоче, Господь прагне позбавити нас цього гріховного минулого, яке, не без допомоги диявола, чатує всюди, Господь хоче зміни в нашому житті. Ісус сказав: «Віруйте в Бога і в Мене віруйте!» Ці слова майже ідентичні до тих, котрі були промовлені до Авраама, бо вони мали на увазі те ж саме. Вони говорять, що ми повинні полишити своє гріховне минуле і довіритися Богові, бо все, що Він для нас робить, йде лише нам на добро. І зробити це ми можемо лише через віру, бо саме так і зробив Авраам. Він повірив, що Бог зробить зміну у його житті лише на краще. Він знав, що його чекатиме не невідомість, але ЖИТТЯ!!!

Благодать Вам та мир від Бога Отця нашого та Господа нашого Ісуса Христа!