Словник
літургійних термінів
16. Покаянна молитва «Боже святий, Ти все привів
з небуття до життя! Ти людину створив на Свій образ і подобу,
і всякими Своїми дарами прикрасив! Тому, хто просить, Ти даєш
мудрість і розум, і не погорджуєш грішником, а настановляєш
каяття на спасіння. Сам, Владико, зглянься на нас ласкою Твоєю,
прости нам всяку провину, душі й тіла наші освяти і прийми з
уст наших трисвяту пісню, (і виголошує) бо Ти святий єси, Боже
наш, і Тобі славу посилаємо, тепер, і повсякчас, і повіки віків!»
Покаянна молитва «Боже святий…» є так званою «випереджальною
молитвою», якою душпастир приготовляє духовні серця віруючих
до слухання та прийняття Слова Божого, яке буде зачитуватися
служителями після «трисвятої» пісні. У своєму молитовному виголошенні
душпастир, вивищуючи словами «…даєш мудрість і розум…душі й
тіла наші освяти…», визначає значення Святого Писання, яке відповідно
до своєї властивості дієво навертає до євангельської віри невідроджених;
зміцнює, зберігає віру відроджених; виховує навернених у святості
життя; надає їм силу Божу боронити своє духовне життя від спокус
диявола, гріха, світу цього; постачає необхідну духовну допомогу
у визначенні правди Божої.
17. «Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй
нас!» (Тричі)
Новозавітною «трисвятою» піснею-молитвою, подібно до старозавітного
ангельського славословлення «…Свят, свят, свят Господь Саваот…»1,
християнська громада віросповідно прославляє Триєдиного Бога
Отця, і Сина, і Святого Духа, виказуючи своє уповання на Його
безмірне милосердя до усього людського роду. «Трисвята» пісня-молитва
вперше з’являється в порядку Святої Літургії у V-му столітті
за часів Патріарха Прокла (434-447), який наказав «трисвяту»
пісню виконувати під час щоденних богослужінь. Але віросповідна
адаптація «трисвятої» пісні проходила етапами богословських
дискусій та висновків. Дуже швидко прихильники теопасхитії2
та прихильники евтихіанських поглядів до «трисвятої» пісні додали
слова «…що розіп’явся за нас», створюючи таку думку, що на Голгофському
хресті помер не лише Богочоловік Ісус Христос («Святий Кріпкий»),
але й увесь Триєдиний Бог («Святий Боже, святий Кріпкий, святий
Безсмертний»), увібравши при цьому в Особі Богочоловіка все
людство. Такі псевдохристологічні погляди почали розповсюджуватися
по всій території візантійської імперії, починаючи від Антіохії
і закінчуючи Константинополем3,
але Шостий Вселенський Собор4
такі погляди теопасхитів та евтихіан осудив, визнавши їх як
псевдохристологічне вчення і забравши із «трисвятої» пісні додаток
«…що розіп’явся за нас». Віросповідна краса «трисвятої» пісні
відзначається не лише східними християнськими церквами, але
й громадами західної традиції, які у своїх формах богослужіння
виконують віросповідний спів «трисвятої» пісні5.
Також варто зазначити, що на деякі свята замість «трисвятої»
пісні в наших громадах співається вірш «Всі народи, що в Христа
христилися, у Христа зодягнулися. Алілуя6».
Ця богослужебна зміна є історичним спомином колишнього вживання
в церкві звичаю приурочувати Святе Хрищення до певних святкових
днів7,
коли на честь новохрищених і співався вірш святого Павла замість
традиційної «трисвятої» пісні.
18. Біблійні читання.
Біблійні тексти для літургійного зачитування беруться, як правило,
із Біблійного лекторію, який починається днем Світлого Христового
воскресіння, поділяючись на три етапи читання. Перший етап Біблійного
лекторію включає в себе вісім тижнів. Він починається від дня
воскресіння ГНІХ і закінчується днем П’ятидесятниці, вміщуючи
в себе євангельські тексти святого Івана. Другий етап Біблійного
лекторію включає в себе тридцять шість тижнів: починається від
першої неділі П’ятидесятниці і закінчується початком Великого
посту, вміщуючи в себе євангельські тексти святого Матвія та
святого Луки. Третій етап Біблійного лекторію включає в себе
шість тижнів періоду Великого посту, пропонуючи переважно євангельські
тексти святого Марка. Літургійний Біблійний лекторій має своє
призначення та свою особливість використання. Призначення Біблійного
лекторію зводиться до того, аби гармонізувати церковне життя
парафіян, запропонувавши їм теми для проповідницького служіння,
уникаючи емоційної хаотичності8.
Особливість східного Біблійного лекторію заключається в тому,
що за умови щоденного богослужебного життя, парафіяни громад
мають можливість прослухати за рік повністю тексти Святого Писання9.
19. «Алілуя, алілуя, алілуя».
Слово «алілуя» має, як і слово «амінь», єврейське мовне походження
і в своєму прямому перекладі означає «хваліть Господа». На відміну
від старозавітної традиції10
вживання під час храмового богослужіння славослов’я «алілуя»
новозавітна традиція, як правило, слово «алілуя», промовляє
тричі, тим самим сповідуючи віру в Триєдиного Господа Бога,
віддаючи кожній Божественній Особі належну хвалу. Алілуарій
після апостольського читання на сході вперше з’являється в VII-му
столітті, але сучасного вигляду алілуарій набуває десь у XII-му
столітті, ставши невід’ємною частиною канону Біблійного читання.
20. «Слава Тобі, Господи, слава Тобі».
Скороченою формою славослов’я Триєдиного Бога віруючий люд висловлює
подяку Господеві Ісусу Христу, про Якого мова буде йти або йшла
під час євангельського читання тексту. Скорочена форма славослов’я
«Слава Тобі, Господи…» була відомою вже за часи святого Григорія
Великого (VI ст.), який у своєму 64-му листі пояснює деякі принципи
співання скороченої форми славослов’я.
21. Проповідь.
Проповіддю можна назвати публічне виголошення та поширення душпастирем
Слова Закону та Слова Євангелія по відношенню до тих, хто слухає.
Застосовуючи Слово Закону, душпастир звертається до Слова Божого,
яке переконує грішника в тому, що його гріховна сутність та
його гріховне безапеляційне життя викликають лише справедливий
гнів Божий, а проголошуючи Слово Євангелія, душпастир відкриває
найвтішну Божественну доктрину про те, що «…Бог проголошує всьому
людству Свою благодать і милосердя у Христі Ісусі, палко пропонує
всім, хто чує Його, прощення гріхів і праведність, яку Христос
заробив Своїм послухом до смерті і силою, притаманною в такій
благодаті, ефективно діє11…»
в людських серцях.
Олег
Стецюк
1
Книга пророка Ісаї 6:1-3.
2 Петро Гнафеем — прихильник
теопасхитії та евтихіанського вчення.
3 Імператор Анастасій хотів
ввести у Константинопольській Церкві додаток до «трисвятої»
пісні.
4 Правила Святого Вселенського
Шостого Собору, Константинопольського (630), 81 правило.
5 У західній традиції «трисвята»
пісня виконується під час так званої «служби раніше освячених
дарів», яка проводиться один раз на рік у Велику П’ятницю.
6 Гал. 3:27.
7 Святкові дні, коли замість
«трисвятої» пісні співається «Всі народи…»: Різдво, Богоявлення,
Лазарева субота, Воскресіння ГНІХ, П’ятидесятниця.
8 Вважається, що першим
укладачем Біблійного лекторію був Патріарх Єрусалимський Софроній
(VI ст.).
9 «lectio continua» — безперервне
читання.
10 В часи Старого Завіту
слово «алілуя» один раз, на відміну від християнської традиції
використовувати «алілуя» тричі.
11 А. Л. Гребнер «Основи
доктринального богослов’я», стор.174.
