Натомість Господь влаштовує все так, як Він запланував і те, як
Він обіцяв. Бог не обіцяв благодатної зустрічі з Христом первосвященикам,
або Іродові, або окупаційній римській владі. Але Він обіцяв таку
зустріч праведному, тобто віруючому в Месію, що прийде спасти
людей, Симонові. Читаємо в Писанні: «І ото був в Єрусалимі один
чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що
потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа
Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить
Христа Господнього» (Луки 2:25, 26).
Те, що Господь обіцяє, — Він обов’язково виконує. Він обіцяв
віруючому в Євангеліє Симонові показати Христа і Він Його показав.
Лише після того, коли Симон побачив Спасителя – Немовля, Бог
забрав Симона з цього світу до Себе чекати на воскресіння усіх
мертвих. Симон незадовго до своєї фізичної смерті співає чудесний
гімн хвали «Нині відпускаєш раба Свого, Владико» (Луки 2:28-32).
Наш Бог — Бог вірний. Ми, християни, маємо особливий привілей,
привілей жити в епоху втіленого, розіп’ятого та воскреслого
Христа. Щодня ми можемо спілкуватися з Христом через Біблію,
щонеділі ми можемо мати свої приватні та щирі зустрічі зі Спасителем
у Святій Вечері. Цей великий привілей належить тільки християнам.
Цей великий привілей даний нам Самим Богом. Тому, навіть коли
весь світ рушиться, і коли він весь міг би повстати проти нас,
то у нас все одно є прихисток, надійніший від цілого світу,
диявола, і смерті разом узятих. Цей прихисток – Ісус Христос.
Він наш Господь, і Він нас любить. Це про Його любов проголошує
Апостол Павло: «Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля,
чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека,
чи меч?.. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи,
ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні
глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови
Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Римлян 8:35, 38,
39).
Тому так радіє старенький Симон. Він бачить Спасителя і покладає
усю свою надію на Нього, кажучи: «Побачили очі мої Спасіння
Твоє» (Луки 2:30). Симон вірить, що заради Христа його гріхи
прощено. Симон вірить, що Христос останнього дня воскресить
його з мертвих. І Симон також сповідує, що Христос прийшов і
для нас, бо далі він сповідує перед Богом, що Христос є Спасінням
для всіх народів і цей Христос є «Світло на просвіту поганам
і на славу народу Твого Ізраїля!» (Луки 2:32). Тому ми можемо
святкувати зустрічі з Богом щодня, щонеділі. І для цих зустрічей
не потрібна Почесна варта, гігантські собори, і золоті митри.
З нами Христос-Цар зустрічається у Своєму Слові і у Святій Вечері.
І саме в них ми чуємо Спасіння, і в них ми стаємо Його причасниками,
і можемо щоразу вслід за Симоном промовляти: «Нині відпускаєш
раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром» (Луки 2:29).
В’ячеслав
Горпинчук
