Різдвяне коло свят завершується 15 лютого
цього року Стрітенням (зустріччю) Господа нашого Ісуса Христа
з праведним Семеном, якому від Духа Святого «було звіщено смерти
не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього» (Луки 2:26).
Бурхливі події та природні катаклізми закінчення 2004 року змушують
мешканців планети стикатися обличчям в обличчя з остаточною правдою
про життя і смерть; люди намагаються заглушити голос совісті вигуками,
веселощами, феєрверками Новорічних та Різдвяних свят. Але за галасом
можна почути слова: «Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від
горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє… а я покладаю
надію на Тебе, о Господи, я кажу: «Ти мій Бог!» У Твою руку кладу
свою долю, — Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!
Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй»
(Пс. 30:10, 15-17).
Праведний та благочестивий Семен, що чекав потіхи від Бога, припроваджений
Святим Духом до храму, розпізнав у Дитині Христа, взяв на руки
Його і хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба
Свого, Владико, за словом Твоїм, із миром, бо побачили очі мої
Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло
на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!» (Лк. 2:29-32).
Для нього єдиним необхідним в житті було побачити Господа Ісуса
Христа і впевнитися у пробаченні і спасінні.
Якщо ми знаємо нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, тоді ми
також знаємо, куди йдемо: разом із Семеном ми йдемо до Господа.
Ми можемо відчути те, що відчув Семен, якого Святий Дух привів,
щоб він побачив і взяв на руки Христа-Дитятко. Подумайте над цим
і діями Семена. Він був стомленим старим чоловіком і життєві негаразди
непокоїли його. Приведений Святим Духом, він підійшов до цієї,
здається, незначної Дитини у храмі. Вірою він знав, що це Спаситель,
Який прийшов, щоб освітити темряву Своїх людей. Христове світло
було яскравішим і сильнішим, ніж безпросвітна темрява навколо.
У цю Різдвяну пору це світло Христове тут, в Україні, щоб освітити
нашу темряву. Якими б не були наші проблеми, Господь є нашим світлом,
що сяє у темряві ночей. Ми сподіваємося на Його спасіння і радіємо
у Ньому. Ми черпаємо свою впевненість і сміливість з любові Христової,
славлячи єдиного нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. «Будьте
сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на
Господа!» (Пс. 30:25).
Віктор
Пащенко
