Різдвяні
канікули в Києві
Поїздки багатьох шкільних груп з південно-
го українського міста Севастополя в цей час
були відмінені через неспокій батьків та вчителів щодо нестабільної,
на їхню думку, політичної ситуації в країні, пов’язану з виборами
Президента України. Але ми, діти Божі, завжди казали: «Бог для
нас – охорона та сила» (Пс. 45:1). І ось на запрошення Єпископату
УЛЦ та вірних київських громад УЛЦ «Воскресіння», «Різдва Христового»
і «Вознесіння Христового», завдяки підтримці наших братів і
сестер у Христі Ісусі як зі США, так і з України, ми змогли
відвідати Київ та безпечно повернутися додому.
Всі їхали до столиці в очікуванні Різдвяного дива. І диво здійснилося!
Місто зустріло нас теплою, тихою погодою; в Києві цього року
в цей час була, за влучним виразом Лесі Українки, «зимова весна».
Яскраво сяяли на берегах Дніпра куполи соборів, нагадуючи нам
про те, що місто Київ — центр християнської історії нашої держави.
Ми поглибили свої знання щодо історії України, зокрема часів
правління Володимира Великого та Ярослава Мудрого. За часів
правління останнього «Золотоверхий Київ» ряснів понад 400 церквами.
Найбільшим діамантом у цій короні був собор святої Софії, зведений
на зразок храму Софії у Константинополі.
Тому невипадково першим місцем, куди прийшла наша севастопольська
група, був Софійський собор. Софія Київська вразила нас своїми
розмірами й убранством, інтер’єром та мозаїкою. Ми ніби потрапили
в епоху Київської Русі. Яке блаженство в цьому дивовижному соборі,
де пом’якшуються серця людські та поруч проходить історія не
сторіч, а тисячоріч! Відвідали ми також і відбудований Михайлівський
собор. Саме тут, у цих чудових церковних приміщеннях, де на
стінах зображено Слово Боже (народження, хрищення, служіння,
смерть і воскресіння Ісуса Христа, Апостоли та Євангелісти)
виникає палке бажання звертатися в молитві до Господа, щоб наш
Отець Небесний не дивися на наші гріхи, і не відкидав через
них наші молитви (тому що ми не варті нічого з того, про що
просимо, і не заслуговуємо на те), але щоб Бог надав нам це
все зі Своєї милості. І в такі чудові Різдвяні дні ми відчуваємо,
що Господь до нас надзвичайно близький: «І Слово сталося тілом,
і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили
славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів. 1:14), «Так
бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен,
хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Деякі з наших дітей вперше побували в Києві, тому ми багато
та із задоволенням гуляли мальовничими вулицями міста, милувалися
прекрасними спорудами, історичними пам’ятками, відвідали Золоті
ворота, залишки Десятинної та Андріївську церкви, Андріївський
узвіз. Обов’язково також ми відвідали Хрещатик, майдан Незалежності,
зустрілися й познайомилися з багатьма киянами, побачили спокій
та мир навколо «наметового містечка». Всі ці події поступово
стають сучасною історією незалежної України, і нам було дуже
приємно бути поруч та спостерігати за цим.
Весь Київ був залитий святковим сяйвом новорічних ялинок. Найкрасивішою,
звичайно, була ялинка на майдані Незалежності і, можливо, ніде
більше не можна було побачити таку кількість Дідів Морозів та
Снігуроньок. Відвідання музеїв, незабутні новорічні й різдвяні
вистави, покази Театру льодових мініатюр в Палаці спорту — все
це також святковий, неповторний Київ. Талановиті актори грали,
співали та танцювали веселі та повчальні історії, Дід Мороз
і Снігурка вели нас усіх у новорічне коло чудес, ігор та подарунків,
а технічне забезпечення вистав (світло, звук, спецефекти) зробили
відвідання київських театрів незабутніми.
Дні, які ми провели в Києві, промайнули дуже швидко. І кожний
з цих днів був освячений теплою сердечною спільною ранковою
молитвою разом з Єпископом УЛЦ В’ячеславом Горпинчуком, щирістю
та гостинністю працівників Єпископату і багатьох київських квартир,
які відкрили свої двері для нас, щоб теплом своїх християнських
сердець обігріти нас.
Настав час від’їжджати з Києва. Ми не казали цьому красеню:«Прощавай».
Ми говорили: «До побачення, прекрасне місто! Хай береже тебе
Господь! До нових зустрічей!»
Ірина
Косилова,
Віктор Пащенко
