Неділя — це не тільки день для служби Божої та роздумів над
Божим Словом, це також ще й хороший день для добрих справ віруючого
на Славу Божу.
З допомогою пана Романа Кудловського, парафіянина УЛЦ в м. Івано-Франківську,
ми отримали запрошення в с. Єзупіль, де ще проживають євангелики,
які колись належали до УЄЦАВ і були парафіянами Єзупільської
церкви, на місці котрої зараз побудована школа. Ми побували
в будинку Семена Сиротинського, 1939-го року народження, одного
з євангеликів, дід якого був головою громади в довоєнній Лютеранській
Церкві Єзуполя. Розповіли про відродження церкви в Івано-Франківську.
Дізнавшись про це, пан Семен з радістю прийняв запрошення прийти
на службу Божу. З допомогою пастиря Романюка Сергія, він час
від часу приїжджає на богослужіння.
28-го листопада, після богослужіння, пан Семен гостинно запросив
нас до своєї господи, де подарував громаді співаник та дерев’яний
процесійний хрест, який пан Семен увесь цей час переховував
на горищі своєї садиби. Він розповів, що у ті буремні роки гоніння
церков, переховування таких реліквій загрожувало тюрмою, а то
й розстрілом.
Мужній євангелик розповів нам про саму Єзупільську громаду та
про тих пастирів, які опікувалися нею. Засновником громади УЄЦАВ
в с. Єзуполі був Теодор Гаврилович Сиротинський, дід пана Семена.
Він перший забрав свою метрику (свідоцтво про народження) у
місцевого греко-католицького священика Левицького та приніс
її у Євангельську Церкву, в якій тоді служив пастир Піщук.
Спочатку люди збиралися просто неба, потім – у сільській хаті,
де й слухали чисте Слово Боже, проповідане пастирем Піщуком.
Через деякий час було збудовано церкву, в якій служили пастирі
Піщук, Кузів, Волосянко.
Цікавий факт: пастир Піщук провадив Біблійні уроки для дітей-євангеликів
у місцевій школі. Діти, батьки яких не дотримувалися Ауґсбурзького
віросповідання, могли приходити і слухати Слово Боже, одначе
ніхто не робив це примусово. Для цих уроків було відведено окреме
місце у шкільному журналі, де «клалися» оцінки. Саме з цих уроків
і сам Семен Сиротинський почав своє вивчення основ християнської
віри.
Єзупільська Українська Євангельська Церква Ауґсбурзького віросповідання
мала свій власний великий хор, регентом якого був п. Поштаренко.
Родом він був зі Східної України.
Івано-Франківська громада Української Лютеранської Церкви щиро
вдячна Семену Івановичу Сиротинському за збереження і передачу
хреста та співаника УЄЦАВ. Нехай щедрий на дари Господь благословить
цю сміливу людину і відданого християнина.
«Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і
Сина, і Святого Духа» (Матвiя 28:19)
Хочемо поділитися ще однією історією з Прикарпатського краю.
В смт. Ворохта перебувала «Медична клініка на колесах», підрозділ
Міжнародного благодійного фонду «Дар життя», який тісно співпрацює
з Українською Лютеранською Церквою. У Ворохті вони надавали
медичну допомогу дітям-сиротам, та залишили після себе багато
журналів «Добра звістка» та часописи «Стяг».
Якось, їдучи поїздом з цього мальовничого села, я помітив, що
два моїх сусіди по купе тримають у руках «Добру звістку» та
жваво обговорюють статті з цього журналу. Вони захоплювалися
правдивістю Слова Божого, яке прочитали у журналі, але не могли
знайти відповіді на питання: яка ж церква видає цей журнал?,
тож вирішили, що це одна з баптистських церков. Тоді я розповів,
що журнал видається Місійним товариством «Конкордія», а розповсюджує
його Українська Лютеранська Церква, і що найближча громада знаходиться
у м. Івано-Франківську. Один зі співрозмовників представився.
Його ім’я – Микола Чаус (повне прізвище – Чаускас). Він розповів,
що його батько виходець з Прибалтики був парафіянином Лютеранської
Церкви. Потім був репресований, радянський режим «розкидав»
родину. Як виявилося з розмови, брат п. Миколи живе у селищі
Жовтневому і звідти передав звісточку, що в них працює Лютеранська
Церква, де служить пастирем Олександр Діч, що йому приємно знати,
що церква його батька відродилася і є в Україні. Я залишив п.
Миколі телефон і адресу громади в м. Івано-Франківську, а на
Соборі УЛЦ передав пастирю Дічу вітання з м. Яремного і адресу
брата п. Миколи, Анатолія Чауса, у Миколаївській області.
Ось так несподівано і чудесно Господь поширює Добру звістку
про Христа.
По правді сказав апостол Павло: «О глибино багатства, і премудрости,
і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені
дороги Його!» (Рим. 11:33).
Громада УЛЦ у м. Івано-Франківську звертається до читачів «Стягу»
з проханням: якщо ви маєте будь-яку інформацію про Українську
Євангельську Церкву Ауґсбурзького віросповідання, її парафіян,
пастирів, про громади або церкви, повідомте, будь ласка, Єпископат
Української Лютеранської Церкви у м. Києві, тел.: 8 (044) 235-77-21,
або безпосередньо Івано-Франківську громаду УЛЦ, тел.: 8 (03422)
4-91-14. Відроджена у Франківську лютеранська громада також
запрошує всіх бажаючих приєднатися до Божественної Літургії,
яка проводиться щонеділі о 9:30 за адресою: м. Івано-Франківськ,
вул. Миру, 88.
Пошукова робота, з Божою допомогою, буде продовжуватись. Ми
будемо інформувати читачів «Стягу» про її результати, а також
про життя вже відродженої громади в Івано-Франківську.
Секретар
громади УЛЦ у м. Івано-Франківську
Заклинський Іван Ярославович
