Одне з найулюбленіших і радісних хрис-
тиянських свят – це свято Різдва Христово- го. І не без підстав,
бо сталося надзвичайне чудо – Бог стався людиною! Сповнилося
те, на що людство з такою великою тугою тисячоліттями вичікувало
і про що пророкували пророки. Як з давніх-давен існує звичай,
що під впливом радощів з приводу того великого дару Божого у
постаті Його Єдинородного Сина члени християнських родин обдаровують
подарунками, так і Отець Небесний обдаровує нас враз із Сином
щедрістю прегарних дарів, котрими хоче збагатити людство.
Перед Своїм приходом на землю Христос був найбагатшим з усіх,
бо все, що мав Отець – небо і землю – було Його власністю. «Небеса
оповідають про славу Божу». Служили Йому всі ангели Божі, але
покинув Він ту славу, що мав її у Отця, і стався убогою людиною
до тієї міри, що не мав де й голови приклонити. Лише стайня
прийняла Його, бо не було для Нього місця, не тільки у палатах,
але й у звичайній хаті. Яким було Його народження, такою й була
Його смерть — на дереві ганьби і терпінь, на котрім Його розп’яли.
І цю велику жертву приніс Він одиноко з любові до нас і з любові
до тих, що не знайшли для Нього місця, окрім стайні і Голгофи.
Ця посвята не була, одначе, даремною, бо Своїм терпінням і кров’ю
здобув для нас вічне спасіння. Хотівши збагнути ціле те багатство,
пригляньмося ближче до трьох найкращих з Його дарів.
Коли Ісус Христос народився у Вифлеємі, з’явився пастухам вифлеємським
ангел Господень і сказав: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу
вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім
місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Луки
2:9, 10). Оце маємо перший дар, що його приніс нам Спаситель:
радість велика, що її звістив ангел пастухам. І та радість упродовж
віків напоює серця мільйонів людей на усій земній кулі. У день
Різдва Христового обличчя діточок променіють радістю, коли одержують
дарунки з рук родичів; а скільки більше б’є радість з облич
правдивих християн, що у Дитяткові-Ісусі знайшли свого Спасителя,
Котрий є джерелом усілякої радості. Чи відчуваєш ти ту радість?
Якщо ні, то подумай лишень про свої гріхи. Як ти можеш зарадити
собі з ними? Ніяк! Лише Спаситель може зняти їх з тебе. Подумай
про рани серця, що тобі завдавали різні гризоти! Хто ж зможе
втішити тебе? Окрім Христа – ніхто! Що ж ти робитимеш у хвилю
смерті, коли ніхто не йтиме поряд з тобою? І знову залишається
лише одна особа Ісуса, Котрий у хвилю, як покидатимемо цей світ
стане при нас і спровадить до Небесної Домівки. Тому-то поспішай
(хоч би й нині!) з вірою до Ісуса прийняти Його у своє серце.
Другим не менш прекрасним дарунком Дитяти-Ісуса є для нас любов.
«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого,
щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне»
(Івана 3:16). З цього уривку, котрий можна було б
назвати Біблією у найбільшому скороченні, дізнаємося про причину,
котра схилила Бога до такої великої жертви Сина Свого. Тою причиною
була любов. Один муж Божий висловився, що коли б артист захотів
би намалювати Бога і відтворити правильно Його істоту, то мусив
би намалювати любов і, навпаки, коли б існували якісь форми,
у котру б можна було умістити любов, то треба було б створити
образ, що не мав би у собі нічого людського, ангельського і
навіть небесного, але то мусив би бути образ Самого Бога. І
таким чином Отець є уособленням любові, як і Син Його, Ісус
Христос. Чи ж твоє серце не прагне любові? Які ж ми щасливі,
коли нас хтось любить! Але людська любов не може вповні задовольнити
нікого, бо кожна людина має якісь недоліки, що нас відштовхують
від неї; така людина є у більшій або меншій мірі самолюбом.
Існує, однак, любов, вільна від усякого самолюбства, що не думає
про себе, лише про інших, це любов Ісуса. Тож проси Бога, щоб
дав тобі віру у ту любов, і тоді ти відчуєш її на собі.
Третім різдвяним даром Дитятка-Ісуса є життя вічне. «Любов
Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав
у світ, щоб ми через Нього жили» (1 Івана4:9). Під
словом «життя» слід розуміти не те життя, що одержуємо через
наше народження, але життя нове, ліпше, небесне, вічне, що повстає
в нас із хвилею, коли через віру в Ісуса Христа одержуємо відпущення
гріхів. Яким же щасливим був би ти, Любий Читачу, коли б присвоїв
собі те життя у вірі в Сина Божого. Бо оскільки народження Христове
має бути дійсно святим благословенням, то намагаймося здобути
ті три вартісні різдвяних дари, котрі є: радість, любов, і життя
вічне.
Теодор
Ярчук
«ПРОЗРИ», ч.21(91). Рік IV.
До
сучасної української адаптувала
Анжела Горпинчук
