Словник літургійних термінів

1. Літургія.
Літургією називається спільне Богослужіння, на якому підносяться молитви до Бога, проголошується Слово Євангелія, роздається вірним Святе Таїнство тіла та крові Господа нашого Ісуса Христа та приноситься Богові жертва хваління та подяки. Термін «літургія» походить від грецького слова «leit-ourgia», яке складається із двох слів «lhton» — «народний» та «ergon» — «діло, робота». Із цього поєднання слів у своєму первісному значенні слово «leit-ourgia» мало зміст народного, суспільного діла, або служіння. Але на сході, починаючи вже з IX століття, термін переважно використовується у церковному народному бутті, визначаючи те служіння, яке складається із проголошення Слова Євангелія та поширення Таїнства Святого Причастя.

2. Пісня.
Під час проведення Святої Літургії вірні співають, як правило, чотири пісні1 : а) вступну пісню; б) пісню перед виголошенням проповіді; в) пісню після виголошення проповіді; г) кінцева пісню. Богослужебні пісні використовуються із Співаника, який структурно пропонує порядок богослужебних пісень відповідно до їхнього вербального змісту, аби хід Святої Літургії зробити більш богословсько осмисленим.

3. Молитва.
Молитвою називається акт поклоніння і служіння, під час якого ми своїми вустами і серцями звертаємося до Бога з проханнями, і складаємо Йому хвалу та подяку. У своєму молитовному прагненні вірні звертаються до істинного Бога Отця, Сина, і Святого Духа, бо лише Йому одному та єдиному належить уся слава, і лише Він один та єдиний може і бажає почути та задовольнити наші молитовні прохання відповідно до Своєї святої волі.

4. «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Луки 2:14). «Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу!» (Пс.51:17).
Цим Біблійним славослов’ям душпастир в єдності із народом Божим, по-перше: визначає благословенну причину нашого євангельського зібрання: «Отець Небесний (Слава Богу на висоті) у Своєму Синові Ісусі Христі виправдує все людство (і на землі мир), приводячи Духом Своїм живу виправдовуючу віру в дію у Божественному ділі відновлення або освячення (у людях добра воля)»; і, по-друге: священнослужитель, розуміючи людську слабкість перед Божою величчю, просить у Господа помочі і сили на відправлення Святого Богослужіння.

5. «Благословенне будь Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, тепер, і повсякчас, і по віки віків!»
Цим віросповідним проголошенням душпастир у спільності із громадою, визнаючи Триєдність Бога, благовістує реальність Царства Божого, яке являє себе у виправданні грішника хресною смертю Господа нашого Ісуса Христа.

6. «Амінь»
Слово «Амінь» у перекладі з єврейської мови означає «істина, нехай буде так!» Цим словом «Амінь», завершуючи всі віросповідні проголошення під час Святої Літургії, вірні таким чином урочисто визнають і приймають реальність правди та сили того, що Бог зробив і продовжує робити заради спасіння кожного, хто вірує.

7. «Єктенія»
Єктенією (гр. «ekqenia» – старанність, запопадливість) називаються ряд молитовних прохань, які відображають різні аспекти християнського буття. Порядок Головного Богослужіння зі сповіддю та Господньою Вечерею вміщує в себе три єктенії: єктенія І (у богослужебному житті традиційно зветься «мирною єктенією»); єктенія ІІ (традиційно зветься «сугубою, або єктенією усильного благання»); єктенія ІІІ (традиційно називається «прохальною єктенією»).

8. «В спокою Господу помолімося!»
Своїм початковим виголосом «в спокою2…» душпастир, запрошуючи вірних взяти участь у спільній молитві, з одного боку: об’являє основу нашого молитовного спілкування із Богом Отцем, Сином, і Святим Духом – «…Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення» (2 Кор. 5:19) «…виправдавшись вірою, маєте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5:1); і з іншого боку: душпастир, закликаючи вірних піднести загальноцерковну молитву Богові у спокою, заохочує присутніх простити один одному взаємні образи для того, щоби чинилися молитви «…на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву…» (1Тим.1:8).

9. «Господи, помилуй!»
Цим славослов’ям, яким завершується кожне молитовне прохання в першій єктенії, вірні вивищують об’єкт свого благополуччя – «…Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім’я Твоє: наш Викупитель!» (Iс. 63:16).

10. «Молитовні прохання першої єктенії»
Молитовні прохання першої єктенії в основі своїй зводяться до прохань загальнохристиянських потреб: а) за поширення Слова Євангелія; б) за добрий стан християнських громад; в) за служителів християнських громад; г) за благословення для народу нашого; д) за мир в усьому світі.