Вечір перед Різдвом

Слава Ісусу Христу!

---

Благодать вам та мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти. Амінь. (Об. 1:4).
Дорогі брати та сестри. Кожен з вас, певно, бачив рекламу на телебаченні, яка йшла щодня, і я переконаний, що вона всім добре запам’яталася своїм змістом. Звучала ця реклама так: «До дня народження Олександра Пушкіна залишилося стільки-то днів». Вона мала мету — щоденно нагадувати про наближення святкування цього визначного ювілею. І хочу сказати вам, що своєї мети вона досягла, бо люди, щоденно бачачи і чуючи її, мимоволі долучалися до свята і ставали його учасниками, знаючи вже і пам’ятаючи про те, коли цей день настане.
Отже, ми бачимо, як люди завжди намагаються вшановувати і пам’ятати людей, які багато зробили для розбудови своєї держави, і які зробили великий внесок в розвиток культури, мистецтва та історії, залишивши пам’ять про себе. Так, люди пам’ятають про своїх героїв та кумирів, намагаючись наслідувати їх, але, на жаль, люди не бажають знати і пам’ятати про ту подію, яка сталася вже більше двох тисяч років тому в Юдеї, в невеличкому містечку Вифлеємі, куди Йосип та Марія прийшли для перепису населення, який проводився в країні. Подія, яку ще багато років тому пророкував пророк Ісая, що Месія народиться, і яка одержала найповніше довершення, коли ангел сказав Йосипові, що Марія матиме сина на ім’я Ісус, щоб виконалися пророчі слова: «Тому Господь Сам дасть вам знака: ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл», що означає «з нами Бог» (Мт. 1:20-23).
Ми з вами повинні знати і вірно розуміти, чому ця подія сталася. Бог створив цей світ прекрасним. Адам і Єва, перші люди, жили в досконалому спілкуванні зі своїм Творцем. Всі їхні дії, всі їхні слова, навіть всі їхні думки були приємні Богові. І не було тоді в світі місця ні гріху, ні смерті. Але потім сталася найжахливіша трагедія в історії людства, в нашій з вами історії. Перші люди, які були обдаровані досконалою праведністю Божою, мудрістю і знанням, впали в гріх, піддавши сумніву Боже Слово, і тим самим відпавши від свого Творця. Ми з вами бачимо, що диявол досягнув своєї мети, принісши в світ нещастя, розпач, страждання, невіру і гріх.
Люди стали грішними. І це неминуче призвело до того, що гріх, а з ним смерть і хвороби увійшли в світ. І цей прабатьківський гріх передається і нам в спадок від наших батьків, які також вспадкували його від перших людей: Адама та Єви. Він передається нам в нашому народженні.
«Тому-то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим.5:12).
І ми не тільки народжуємося зі спадковим гріхом, ми народжуємося духовно мертвими. Ми народжуємося без бажання служити Богу, слухати Його Слово і виконувати Святі Божі постанови. І як мертва людина не може нічого зробити для того, щоб знову ожити, так само і ми не можемо нічого самі зробити, щоб стати безгрішними, повернути собі образ Божий і тим самим стати такими, якими нас бажає бачити наш Святий Господь. Ця трагедія дійсно жахлива! Адже люди, що були створені Творцем, щоб вічно насолоджуватися і перебувати в присутності Божій, в постійному спілкуванні з Богом, знехтували цим і відійшли від Нього. І це призвело не тільки до того, що створена жити вічно людина почала помирати фізично, але реалією є те, що вона вже померла духовно, повністю відділивши себе від Бога. Ми перестали бути дітьми Божими, натомість, стали рабами смерті і диявола. І це дійсно була жахлива трагедія, яка сталася з людством за час його існування.
Проте наш Бог є Люблячий і Всемогутній Бог, і для Нього немає нічого неможливого. І Бог повертає нам те, що було навічно втрачено! Він через Свою безмежну любов дав нам надію на спасіння, Він дав нам життя, правдиве світло, яке освітлює нам шлях. Спасіння, яке прийшло у цей світ так само, як приходить у цей світ кожен з нас — через звичайне народження від наших земних батьків. Народження, через яке Бог приходить у наш світ, бувши зачатим від Святого Духа і народившись від Діви Марії, ставши людиною. Бог приходить на цю обтяжену гріхом землю. Він відкриває Себе нам через Сина Ісуса Христа. «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Гал. 4:4-5).
Ми часто бачимо по телевізору, що в Києві народилося стільки-то немовлят. І ми завжди радіємо, коли народжується дитина, коли в світ приходить нова людина. Ми знаємо, що з цих немовлят в майбутньому вийдуть вчителі, лікарі, політики, робітники, і що їхнє життя буде важливе і потрібне для країни і суспільства. Але наскільки більшою є наша радість, коли ми читаємо та чуємо про народження Месії. І неважливо, що Він народився не в розкішних палатах, як багатьом би хотілося, а лише в невеличкій стайні. Важливішим є те, що ми з тремтінням в серці, з невичерпною радістю і любов’ю радіємо через те, що саме це маленьке немовля зробило в такому, здавалося б, великому світі, знищивши диявола і смерть, засвітивши нам світло в повній темряві. І саме це Світло для світу, як вифлеємська зірка, веде нас до нашого Небесного Отця.
Але у багатьох людей, як в ті часи, так і сьогодні, виникає запитання, чому це все сталося, кому це все було потрібне, і чому це сталося саме так, а не інакше? Людський розум не здатний це повністю осягнути і зрозуміти. Саме тому багато людей заперечували той факт, що Бог стався людиною, стверджуючи те, що Він лише здавався людиною. Навіть сьогодні можна зустріти деяких християн, які переймаються сумнівами про те, чи Бог міг би з’явитися в образі людини. Для чого нескінченному у просторі і часі було ставати маленьким безпомічним немовлям, що лежало у яслах? Натомість, люди бажають говорити і вірити в прихованого, могутнього, містичного бога, а не в Бога, Який об’явив Себе в яслах маленьким немовлям, і Який об’являє Себе на хресті і в Своєму воскресінні. Люди не бажають помічати ясла, і ще більше не бажають помічати Голгофський хрест і жахливі страждання, коли прославляють Бога, Який виглядає подібним до нас, але не може бути таким, як ми, бо Він є набагато більшим. Ісус з Назарету, друга Особа Трійці, є нашим людським братом, але, на відміну від нас, є повністю досконалий і безгрішний. Бог не тільки був народжений у людській подобі, прийнявши обмежене тіло Його людських створінь, щоб завершити їхнє спасіння, Він прийняв образ слуги, був принижений і терпів знущання аж до смерті на хресті. «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Фил. 2:7-8).
Навіть деякі християни повністю не розуміють саму суть того, що сталося більше двох тисяч років тому. Нам усім дуже подобається співати колядки, роздивлятися гарні малюнки з немовлям у яслах і з худобою, і у нас від всього цього на серці стає тепліше, і ми почуваємо себе затишніше. І нам здається, що нам вже в нашому житті нічого більше не потрібно, і що найголовніше, нам нічого не потрібно змінювати. Нам хочеться, щоб ця казка тривала вічно. Але нам потрібно згадувати про народження Дитятка не лише один раз на рік, а серйозно замислюватися і думати про це щодня, кожної хвилини, кожної миті нашого життя, прославляючи Його всім серцем і всіма своїми думками, як це робили ангели, які прославляли і хвалили народженого Спасителя, виголошуючи: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!»
Бо саме з цього Немовляти виріс Той, Хто врятував від смерті і від гріха увесь світ, зробивши нас дітьми Божими. Той, Хто кличе нас завжди до Себе, даючи нам Свої безмежні благословення і навчаючи нас ходити у вірі у цьому світі, повному небезпек і спокус, тримаючи нас за руку, як кожна мати підтримує своє немовля за ручку, коли воно вчиться ходити.
Отже, ми, безперечно, можемо згадувати сьогодні і Пушкіна, і ще багатьох відомих людей, але ми з вами пригадуємо цього вечора і знову переживаємо подію, яка змінила все наше життя. Бо, хоча ми не заслуговували нічого, крім смерті, Бог, не дивлячись на це, прийшов у цей світ, народившись у яслах, а не в царських палатах, пішов на жахливі приниження, біль і хресну смерть, щоб понести кару за наші гріхи.
І ми бачимо і розуміємо всю суть народження Христа лише тоді, коли побачимо Різдво нашого Господа Ісуса Христа на тлі Христового розп’яття і Його воскресіння.
Ми завжди повинні пам’ятати про те, що для нас зробив Христос, Який народився для того, щоб ми могли врятуватися від вічної смерті і вічного прокляття. І ніяка реклама в цьому спотвореному світі не нагадає нам про ці події і не скаже нам слів, які цього вечора промовляють і звіщають один одному всі християни землі: «Христос рождається! Славімо Його!»
Заради Ісуса Христа. Амінь!
«І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі! Амінь» (Фил. 4:7).