— Володимире Олексійовичу, читачам «Стягу» було б цікаво дізнатися про історію становлення Миколаївської громади УЛЦ.

— Історія становлення громади дуже цікава і вже налічує не один рік. Але краще і більше про це знає пастир Олександр Зонне, котрий був свідком створення і становлення лютеранської громади в місті Миколаєві з перших днів. Були різні проблеми серед віруючих нашої громади, серед яких і бажання відстояти своє приміщення церкви. Але головним для нас завжди було Слово Боже. Любов до Бога і до свого ближнього допомагала людям триматися разом і вистояти серед бурхливих подій сьогодення.

— Впродовж декількох років Ви виконуєте відповідальні обов’язки. Що означає для Вас бути головою громади?

— Я прийшов у громаду 6 років тому і став керівником хору. 4 роки тому люди обрали мене головою громади, а до цього часу я був скарбником. Для мене бути головою громади — це насамперед бути прикладом та взірцем для вірних громади. Голові громади, на мою думку, повинні бути притаманні такі якості, як акуратність, точність, постійність у виконанні своїх обов’язків. Голова громади має по-доброму ставитися до людей, допомагати пастирю у вирішенні тих проблем і питань, які виникають при служінні для дітей Божих, і намагатися загасити ті іскри непорозуміння і конфліктів, які можуть виникнути в цьому гріховному світі. Щонеділі у нас проводяться Богослужіння з Господньою Вечерею, Катехізис, уроки Недільної школи і двічі на тиждень Біблійні уроки. В зв’язку з тим, що ми придбали приміщення для проведення Богослужінь, кожної суботи збиралися, щоб прибрати, дати всьому лад, відремонтувати дах, якнайкраще прикрасити вівтар. І це дуже добре, що ми маємо своє приміщення – це допомагає нам частіше збиратися для вивчення Божого Слова.

— Розкажіть, будь ласка, про благодійну діяльність громади.

— Були часи, коли ми могли більше людям допомагати, але зараз ми маємо менше коштів для цих потреб, тому стає важче в цьому напрямку діяльності. Єпископат Української Лютеранської Церкви відповідно до наших звернень допомагає конкретним людям громади, виділяючи цільові кошти. В нас також склалися гарні стосунки з обласною дитячою лікарнею, яка допомагає найнезахищенішим членам громади у відпочинку й лікуванні їхніх дітей в санаторіях, і ми сподіваємося на подальшу співпрацю. Також щорічно ми виїжджаємо на Чорне море у зону відпочинку, щоб провести літній Біблійний табір. Великий внесок у цю справу робить дружина пастиря Надія Зонне.

— Ваша громада на сьогодні єдина в Таврійській єпархії, яка має своє приміщення. З якими труднощами Ви зіткнулися і якими думками можете поділитися з читачами часопису?

— Труднощів було дуже багато, як фінансових, так і організаційних. Однак зараз, в основному, всі труднощі позаду. Є ще багато проблем, одна з яких опалення, але ми впевнені, що все буде добре. «Якщо з нами Бог, то хто проти нас?» Мати своє приміщення для громади дуже добре, хоча б з того боку, що нам не слід сплачувати за оренду приміщення, ми можемо збиратися тоді, коли нам потрібно, і не обмежені в часі у вивченні Слова Божого.
Також це допомогло на належному рівні провести Літню Біблійну школу в цьому році, коли приїхали діти з Америки. В нашому приміщенні дуже часто проводяться семінари для мирян усієї Таврійської єпархії, пастирські конференції. Я хочу висловити подяку пастирю Борґвардту і пану Концельманну за проведений останній курс лекцій на тему «Християнська сім’я».

— Бажаємо Вам Господніх благословень, плідної роботи на Славу Господню, щоб чисте Слово Боже в Миколаєві проповідувалось та навчалося.

— Я вам дуже вдячний за спілкування і такі слова, та радий мати можливість звернутися до читачів часопису «Стяг» з побажанням гідно відзначити Різдвяні та Новорічні свята. «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнота у Господі» (1 Кор.15:58).

Віктор Пащенко