Від 1517 року донині слово «євангельський» або
«євангелицький» асоціюється, як правило, з Біблією, з лагідністю,
з піклуванням і з палкою любов’ю до Божого Слова та до людей,
що перебувають довкола віруючих, довкола християн. Лютеранська
Реформація вплинула і на Римо-Католицьку Церкву, і на Східну
Православну Церкву. Хоча ці дві церковні спільноти до цього
часу не мають чистого євангельського вчення і відповідної практики,
проте реформаційні впливи у цих спільнотах є очевидними. Серед
них є вживання народної мови у час богослужінь, відмова від
силових методів у вирішенні проблем тощо. Ще одна течія в християнстві,
що належить до кальвінізму, хоча і виникла в часи Реформації,
досить суттєво урізала Євангеліє, вчинивши його слугою людського
розуму. Сучасні харизматичні рухи, де багатство, здоров’я, а
з недавніх часів і влада, перетворюються на самоціль, є яскравими
виразниками таких підходів.
Лише Лютеранська Реформація покірно схилила свої коліна перед
Христом і Його Словом. Ми віримо, що Лютеранська Реформація
триває. Бо Реформація є поверненням до першоджерел, до Святого
Письма, а отже, і до Господа. Тому Реформація для християнина
є завжди тривалим процесом відновлення. Реформацію Церкви можна
порівняти з покаянням. Як неможливе життя християнина без щоденного
покаяння, так і неможливе життя Церкви без щоденного перебуваня
у Реформації, без перебування «в науці апостольській, та в спільноті
братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах» (Дії 2:42).
Не так давно, мій вчений приятель у розмові зауважив, що іслам
теж перебуває тепер на порозі своєї реформації. Провідниками
цієї реформації є сумновідомі керівники Аль-Каїди. Серед них
чимало інтелектуалів, і вони прагнуть повернути іслам до свого
першоджерела та первісних практик своєї релігії. Тут варто зазначити,
дорогий читачу, що і християнство, й іслам були переслідуваними
на початках своєї історії. І якщо християнство терпіло свої
переслідування впродовж трьох століть, і готове було терпіти
весь час аж до повернення нашого воскреслого Господа, то з ісламом
такого не було. Щоки другої Магомет не підставляв, і коли почалися
утиски проти його особисто та його прибічників, то вже 630 року
по Різдві Христовім він розпочав свій завойовницький похід вогнем
і мечем, руйнуванням і вбивствами. Це – практика раннього ісламу.
Аль-Каїда – це повернення до практики раннього ісламу. Тому
ми можемо стверджувати, що нині іслам переживає свою реформацію.
Щоправда ця ісламська реформація несе вогонь і меч, як іновірцям,
так і всім інакомислячим. Це нас не повинно дивувати. І це не
повинно нас лякати. Бо іслам є поклоніння фальшивому богові.
Іслам є релігією діл. Через те в нього єдиний сильний аргумент
– Закон, а потім, відповідно, вогонь і меч. Але цей аргумент
матеріальний. Як каже Господь: «Яка ж користь людині, що здобуде
ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть
людина за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися
в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син
Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими» (Марка
8:36-38). Ісус Христос, живий Господь, Цар Небесний, повернеться.
Магомет, фальшивий пророк, вже давно зотлів і буде воскрешений
з усіма нерозкаяними грішниками, щоб отримати ще суворіший осуд
від Христа – горіння у вогняному озері повіки.
Тому пильнуймо своєї Лютеранської Реформації.
Тримаймося чистого Євангелія. Схиляймося на коліна перед Христом
і Його Словом. Дбаймо також і про те, щоб у любові донести спасенне
Євангеліє усім людям довкола нас, з мусульманами включно. І
особливо в ці дні дякуймо Богові, що Він послав доктора Мартіна
Лютера відновити проповідь Христового Євангелія у Божій Церкві.
Soli Deo gloria!
В’ячеслав
Горпинчук
