20 століття це століття революцій, які стрясають
організм держави і пануючим дотепер суспільним порядком. Ще
не прогриміли відголоски кривавої більшовицької революції, під
час якої Росія скупалася у ріках крові, а вже вибухнула велика
революція у Іспанії і вогняною лавою заливає цілу землю Льойолі
(Ігнатій Льойола – засновник монаршого чину Єзуїтів), що знана
із жорсткостей у часи інквізиції славнозвісного Торквемади та
диких боїв биків, — ту землю, що, зрештою, призвичаєна до жорсткостей
і вигляду пролитої крові. А коли оглянемося назад, у глибину
історії, то зауважимо, що й сусідній з Іспанією край, Франція,
пережила у 18 столітті революцію, яка також проковтнула тисячі
жертв. Навіть Італія мала від того часу революційні вибухи.
І Польща у минулому переживала криваві заворушення, а Німеччина
мала селянське повстання. Запитаємо: – Який зв’язок це має з
обговорюваною темою? – Цей зв’язок цілком виразний, бо Реформація
не була ні чим іншим, як революцією, але не революцією суспільною,
а лише революцією людського духу, бо викликала цілковиту зміну
у тогочаснім думанні і житті.
Реформація зірвала з зашкарублими формами бездушних обрядів
і фанатичною темнотою народних мас, проваджених на паску темними
священиками. Реформація ДІСТАЛА з пилу забуту Біблію й поставила
Святе Писання, Христове Євангеліє на свічнику життя. З сутінків
і темряви поганських звичок Реформація ВИДОБУЛА правдивий образ
того Христа, Котрий кличе до Себе всіх струджених і обтяжених.
Реформація ЗВІЛЬНИЛА людський дух з пут неволі совісті й ЗАПАЛИЛА
у людському житті нові сили, які у царстві духу мали статися
вогнищем культури. Через переклад Біблії на народні мови Реформація
СПРИЧИНИЛАСЯ до розвитку літератури й народного самопочуття,
а одночасно зрушила вперед науки у напрямку мовознавства, а
найважливіше, грецької мови і групи єврейських мов… Також мусимо
визнати, що всюди, де тільки ширилася Реформація, бачимо її
вплив на літературу і бачимо її сильний рух до наук і знання
мов, як чужих, так і старовинних. Отже, Реформація, через те
що ДАЛА кожному у руки Біблію і як основну мету поставила знання
Святого Писання ПРИМУСИЛА усіх до читання, а тим самим СПРИЧИНИЛАСЯ
до усунення анальфабетизму (неуцтва, невігластва, неписьменності
людини. — Прим. Анжели Горпинчук). Звідси й походить великий
вплив Реформації на освіту у краю, бо при кожній громаді заснували
парафіяльні школи, де кожен міг навчитися писати і читати…
Тому що освіта є підґрунтям і абеткою кожної культури, тож
у євангелицьких краях культура досягла найвищого рівня свого
розвитку. Відомо, що найвищу культуру і цивілізацію, поза Північною
Америкою, мають у Європі такі євангелицькі держави, як: Англія,
Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, частково Швейцарія
й Німеччина. Навіть демократичний рух розвивається передусім
у євангелицьких державах і то не шляхом революцій, але шляхом
еволюції, шляхом повільного розвитку. У жодній з євангелицьких
держав не зауважуємо революцій у стислому розумінні цього слова
– не зауважуємо суспільних переворотів, котрі мають у зародку
матеріальне невдоволення пролетарських мас. Поблизу королів,
котрі і досі стоять на чолі євангелицьких держав, розвивається
демократія і парламентаризм… Тут можемо ствердити, що в євангелицьких
краях не було революцій; що суспільні відносини укладалися спокійно
шляхом еволюції; що церков не руйновано і не палено, духовенства
не мордовано, трупів з трун не повикидувано. Замість цього,
інакше у Росії, Іспанії, Мексиці, Франції, навіть у Польщі (хоча
у Польщі і не було революцій суспільного характеру). У парі
з розвитком культури, спертої на Святому Писанні, простує також
моральність і чесність не лише одиниць, але й загалу. Це правило
є неписаним, але водночас викарбуване у людських серцях. У Голландії,
Данії чи Швейцарії, як також у Скандинавських державах, у готелях
ключів не потрібно, велосипеди стоять на вулицях без пильнування,
трамваї – без кондукторів, часописи на вулицях – без продаючого,
загубленої речі ніхто не візьме, чого з жалем, мусимо визнати,
немає у католицьких і православних державах. Реформація ЗМІНИЛА
людину, її світогляд, створила нову культуру, що ґрунтується
на Божому Слові, яке є й навіки залишається одиноким кормом,
найздоровішою поживою кожного євангелика, та творить нові духовні
вартості. І Біблія у побідоносному поході підбиває собі цілий
світ і цілком перетворить людину, котра буде в житті застосовувати
Ісусову науку, аж врешті запанує Боже Царство на цілому світі
й у нашій Вітчизні.
ХТО СЕБЕ САМОГО ПОПРАВИВ, ТОЙ ДЛЯ ПРАВДИВОЇ ПОПРАВИ СВОГО НАРОДУ
БІЛЬШЕ ЗРОБИВ, ЯК ЦІЛА КУПА КРИКЛИВИХ І ЗАСЛІПЛЕНИХ ПАТРІОТІВ.
До
сучасної української адаптувала Анжела Горпинчук
Матеріал надано Martin-Lluter-Bund (Ерлянген. Німеччина)
«Стяг»
ч. 1 (58) від 31 січня 1937 року.
Редакторська стаття.
З
НАШИХ ГРОМАД
ГОСТІ
ЗІ ШВЕЦІЇ
На днях, від 29.10 по 6.11, мали ми честь вітати в Станіславові
(тепер Івано-Франківськ. — Прим. Анжели Горпинчук) й інших наших
українських євангелицьких громадах дорогих гостей зі Швеції,
а саме славного на всю Швецію інженера
П. Е. Вернера, голову шведського товариства С.Е.У.Р., й секретаря
того товариства, Дірінга.
Відпочивши дещо від подорожі, гості відвідали у п’ятницю 30.10
наші громади у Крехівцях і Пацикові. В Пацикові вони вдалися,
насамперед, на «холеричний цвинтар», де минулого року наша тамтешня
громада змушена була поховати немовля брата Царука. Мимо розпорядження
староства цей цвинтар ще й досі не є загородженим і робить дуже
прикре враження, тим більше, що по цвинтарі ходять корови і
вівці, та затоптують насипи надгробків. З цвинтаря удались гості
до хати сестри Царук, де передали зібраній громаді привіт від
братів по вірі зі Швеції.
У суботу 31 жовтня, відвідали вони нашу громаду в Єзуполі, де
в нашій гарній, українськими візерунками вимальованій, церкві
пастир Іван Пищук враз з церковним комітетом привітав їх стародавнім
українським звичаєм: хлібом і сіллю, а діточки обдарували їх
чудовими читаннями і китицями квітів. Опісля відбулося Богослужіння
з нагоди Свята Реформації Церкви, яке закінчилося співанням
гімну-молитви «Боже Великий, Єдиний!» і гімну Реформації «Могутня
нам твердиня Бог».
У неділю 1 листопада, достойні гості зі Стокгольму відвідали
нашу громаду у Камінному і взяли участь у Богослужінні у тамтешній
нашій церкві, до побудування котрої вони спричинилися зі сторони
свого Товариства пожертвами.
У понеділок прийшов час невеликого спочинку, зате у вівторок
3.11, відбули на прогулянку до Маняви, де згадані наші гості
взяли участь у Богослужінні з нагоди річниці посвячення тамтешньої
церкви імені шведського короля Густава-Адольфа. Після Богослужіння
побачили вони разом з гостями з Гамбурга й Австрії руїни славного
монастиря – Скиту Манявського. У середу 4 листопада, завітали
наші достойні гості до Побережжя й Ганнусовець. У обох цих громадах
привітали їх, як це було насамперед у Єзуполі, хлібом-сіллю
і китицями квітів. Того ж дня, ввечері, відвідали вони нашу
громаду у Більшівцях. Де їх привітали у домі одного з наших
братів дуже гаряче, а одна панночка з китицею квітів передала
через цих дорогих гостей привіти від української євангелицької
молоді до євангелицької молоді Швеції…
Перед від’їздом на питання одного з наших українських пастирів,
як поважним гостям подобається у нашім краю, відповів пан інженер
Вернер: «З життя, яке є у вашім краю, аж тепер я добре починаю
пізнавати, як багато ми – шведи – завдячуємо впливові Євангелії
на кожній ділянці нашого життя. Коли б ви були з 400 років євангеликами
так, як ми, то й у вас сьогодні було би далеко краще жити»!!!
До
сучасної української адаптувала
Анжела Горпинчук
Матеріал надано Martin-Lluter-Bund
(Ерлянген. Німеччина)
