У наші дні, там, де були
церкви та громади українських євангеликів Ауґсбурського віросповідання,
ще залишилися люди, які пам’ятають благословенні часи бурхливого
розвою лютеранства на їхніх рідних землях. Зі збережених ними
спогадів, фотографій та їхніх розповідей ми дізнаємось про те,
які були церкви не тільки ззовні, але й всередині, про пастирів,
про богослужіння та цікаві євангелицькі заходи.
У селі Крихівці, що межує з Івано-Франківськом, проживає пані
Марія Дівич. При зустрічі з нею, вона розповіла нам цікаві історичні
факти. Батько
п. Марії, Петро Ходжай, змушений був поїхати на заробітки у
США, опираючись на підтримку своєї тітки, яка там проживала.
Під час важкої праці в Америці він переймався не лише хлібом
єдиним. Господь Бог привів його там до Лютеранської Церкви слухати
Своє правдиве Слово. Віру свого серця Петро Ходжай привіз із
далекої Америки у Крихівці. Купив у рідному селі землю і подарував
її під будівництво Лютеранської Церкви. Пані Марія розповіла,
що її батько був особисто знайомий з пастирем Теодором Ярчуком,
який і допоміг збудувати сільську церкву. Знав її батько і багатьох
інших пастирів-євангеликів. Сестра п. Марії брала шлюб у Німецькій
Лютеранській Церкві у Станіславі, де на той час служив близький
товариш пастиря Ярчука, пастир Теодор Цьоклер.
З розповідей Марії Дівич, ми також дізналися, що у іншому сусідньому
селі Угринів проживає її знайома Оля Волосянко (прізвище вже
по чоловікові), брат чоловіка якої служив пастирем в УЄЦАВ.
Розмовляючи з жителькою цього села п. Катериною Гурнич, ми дізналися,
що, на жаль, жах тих страшних часів не оминув сім’ю Волосянко.
Мати з малою донькою померли у засланні. Сибір, який став головним
аргументом у розмові Радянської влади з віруючими людьми, не
пожалів і цю сім’ю євангеликів. Пані Катерина показала нам також
і місце, де стояла хата сім’ї Волосянко.
Далі наша історична подорож буде проходити через відоме вже
читачам «Стягу» с. Камінне Надвірнянського р-ну. Жителька цього
села, п. Марія Гільтайчук, розповіла нам про двох двоюрідних
братів – Кузів Григорія Івановича та Кузів Дмитра Яковича. Вони
були вихідцями із с. Камінного і обидва служили пастирями в
УЄЦАВ. Зокрема Григорій Іванович служив у с. Єзупіль Галицького
р-ну. Пані Гільтайчук зі своєю подругою наспівали нам декілька
пісень, якими українські лютерани 20-х – 30-х років прославляли
Бога у своїх церквах. Деякі з цих гімнів і колядок ми почули
вперше і записали їх на диктофон для подальшого використання
у громаді. Пані Марія Пушкар передала нам світлини, на одній
з яких історія закарбувала велику громаду УЄЦАВ у с. Камінному
на фоні їхньої церкви. На другій – Кузів Дмитро Якович, на звороті
напис – Великдень 1958, в Нью-Йорку.
Лютеранські громади УЄЦАВ були також у с. Побережжя, с. Старі
Богородчани, с. Манява, с. Єзупіль, с. Палагичі та багатьох
інших селах Франківщини.
Громада Української Лютеранської Церкви у
м. Івано-Франківську звертається до читачів «Стягу» з проханням:
якщо ви маєте будь-яку інформацію про Українську Євангельську
Церкву Ауґсбурського віросповідання, її парафіян, пастирів,
про громади або церкви, повідомте, будь ласка, Єпископат Української
Лютеранської Церкви у м. Києві за тел. 8-044-2357721, або безпосередньо
Івано-Франківську громаду УЛЦ за тел. 8-03422-49114. Відроджена
у Франківську лютеранська громада запрошує усіх бажаючих приєднатися
до Божественної Літургії, яка правиться щонеділі о 9:30 ранку
за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Миру, 88.
Пошукова робота, з Божою допомогою, буде продовжуватись. Ми
будемо інформувати читачів «Стягу» про її результати, а також
про життя вже відродженої громади в Івано-Франківську.
Секретар
громади УЛЦ у м. Івано-Франківську
Заклинський Іван Ярославович
