—
Пане Дмитре, розкажіть про перші кроки зародження громади у
Малині.
— З милості Божої, у травні 2002 року, з допомогою працівників
радіостудії «Лютеранська хвиля», я познайомився з пастирем Української
Лютеранської Церкви Сергієм Борщем, який тоді служив в одній
із громад Радомишля. На той час я був постійним слухачем «Лютеранської
хвилі» й навчався в Заочній Біблійній школі. Пастир Сергій погодився
проводити богослужіння й навчати людей Слову Божому в Малині.
Восени 2002 року в нас розпочалися постійні богослужіння, Біблійні
уроки та вивчення Катехізису. Лютеранство у Малині почало відроджуватися,
до 1939 року у місті були лютерани німецької традиції. Люди
знову мають чудову можливість вивчати істинне Слово Боже, без
домішок, хибних тлумачень та впливу традицій.
—
Якою зараз є громада Української Лютеранської Церкви у Малині?
— Громада зареєстрована 14 жовтня 2003 року, нараховує 11 дорослих
членів, четверо з яких є конфірмованими, 12 дітей, які відвідують
дитячу Недільну школу. На наші богослужіння часто приходять
друзі з інших конфесій. У громаді служить диякон Сергій Кудрик.
—
Які проблеми та потреби громади сьогодні?
— У нас немає постійного пастиря, немає приміщення для проведення
богослужінь, у Малині неможливо орендувати відповідне приміщення.
Тому вже протягом двох років збираємось у мене вдома. Було б
добре придбати будиночок для проведення богослужінь, наша громада
єдина в місті, крім громади «Посольства Божого», що не має свого
приміщення. Це «заважає» людям, які не є членами нашої Церкви,
дивитись на нас як на Церкву Христову. Потрібні матеріали для
проведення уроків Недільної школи, хочемо краще прибрати наш
вівтар. Є також інші проблеми, на яких не буду зараз зупинятися.
—
Як Вам вдається поєднувати навчання у Семінарії Святої Софії
з обов’язками голови громади?
— Постійно підтримую зв’язок з громадою телефоном, коли виникають
якісь проблеми, намагаюся, з Божою допомогою, вирішувати їх.
Єдине, що не можу робити разом із навчанням у Семінарії, проводити
уроки Недільної школи, тому зараз ці уроки нерегулярні.
На закінчення свого інтерв’ю хочу побажати всім читачам «Стягу»
рясних Господніх благословень. Бажаю всім не зосереджувати всю
свою увагу на власних проблемах, хоч і їх потрібно вирішувати,
а зосереджуватись на Ісусі Христі, й у всьому на Нього покладатися.
Василь
Коршак
