Пастир Павло Осколов проводить богослужіння
У дванадцятому розділі Євангелії від
Луки Ісус назвав Своїх учнів «черідкою малою». Саме ці слова
Спасителя спали мені на думку, коли я відвідував громаду Української
Лютеранської Церкви у Малині, районному центрі Житомирської
області. Цю громаду я відвідав
вперше, власне, як і сам Малин — невелике мальовниче місто,
розташоване в чудових місцях українського Полісся. Під час нашої
з дияконом Сергієм Кудриком, який проводить там служіння, подорожі
з Києва до Малина повз вікна автобуса пропливали мальовничі
краєвиди з лісами, луками, річками. Сяяло лагідне осіннє сонечко,
небом пропливали легенькі хмарки, все було чудово. Тільки десь
на споді душі не давала спокою думка, що всі ці місця були вражені
радіацією під час Чорнобильської катастрофи. Хоч пройшло вже
начебто й немало часу, але всі люди, які живуть тут, знають,
що таке третя та четверта зони, отримують, як їх тут називають,
«гробові».
Громада у Малині зареєстрована у жовтні 2003 року, а цьому передувала
робота пастирів Сергія Борща та Павла Осколова. Але найперший
поштовх до з’яви громади у Малині дали радіопрограми «Лютеранської
хвилі», робота Заочної Біблійної школи, яку закінчив Дмитро
Дідківський — ініціатор створення громади, а зараз її голова.
Богослужіння та Біблійні заняття громади проводяться у хаті,
в якій мешкає родина Дмитра Дідківського. Зараз він навчається
у Семінарії Святої Софії. Цього дня диякон Сергій Кудрик провів
богослужіння та Біблійний урок, відвідав хвору парафіянку, яка
лікується після інсульту. На богослужіння прийшли три жінки
й дівчинка. Справді «черідка мала». Деякі члени громади цього
недільного дня виконували ту роботу, без якої вижити в умовах,
коли фізичне життя значною мірою залежить від вчасно завезеної
з поля картоплі, дуже проблематично. Серед причин, які стримують
зростання громади у Малині, відсутність пастиря, який жив би
у місті разом з громадою, а також потреба в іншому, нежитловому
приміщенні для проведення Біблійних занять та богослужінь.
Один раз на місяць, коли до громади приїжджає пастир Павло Осколов,
який служить у громадах «Святого Духа» та «Святої Марії» м.
Радомишля, проводиться Господня Вечеря, люди споживають тіло
і кров Господа нашого Ісуса Христа. Щонеділі до громади приїжджає
диякон Сергій Кудрик, який незабаром закінчує свої студії у
Семінарії. Парафіяни сподіваються, що незабаром, після вивчення
основ Християнської віри та Конфірмації причасників стане більше,
а зараз їх чотири, не рахуючи Дмитра Дідківського.
Диякон Сергій Кудрик та члени громади у Малині
Лютеранство має в Малині коріння. Як розказала мені дружина
голови громади Лариса, колись тут була німецька лютеранська
громада. Ще живі діти тих лютеран, які цікавляться вірою своїх
батьків. Її чоловік подарував цим людям видання УЛЦ та фундації
«Лютеранська спадщина».
Після розмови з дияконом Сергієм та сестрою Ларисою, текст якої
подано в цьому числі «Стягу», залишилося враження, що незважаючи
на безгрошів’я, на складну економічну ситуацію та різні проблеми,
громада у Малині має перспективи. Люди потребують Слова Божого,
Його Святих Таїнств та втіхи скрізь, де вони живуть.
Василь Коршак
