«Оце яке добре та гарне яке, — щоб жити братам однокупно» (Пс.
133:1).
Ось і настала та мить, коли ми змушені були попрощатись з нашими
американськими друзями, з якими ми настільки подружилися та
так швидко звикли до них, що вони стали невіддільними членами
нашої сім’ї.
Ще до приїзду хлопців у наших серцях були іскринки тривоги та
хвилювання, адже було невідомо, чи знайдемо спільну мову, чи
сподобаємось їм: дві різні національності, різні культури, різні
погляди. Проте заспокоювало те, що наші християнські серця єднає
Бог і Його любов до нас – через тисячі кілометрів відстані,
що лежить між Україною та Америкою.
Ці два тижні, на які ми так з нетерпінням очікували тривалий
час, промайнули як два дні.
Невже все минулося?..
Невже час летить так невпинно?
Ще місяць тому ми із сестрою день за днем лічили і позначали
в календарику дні, які наближали нас до зустрічі з американськими
гостями.
І ось настав цей день. День, коли на порозі нашої квартири з’явилися
два хлопці – Ден та Браян.
Спочатку було дещо незвично, адже ми не знали про що їх можна
запитати, про що поговорити, проте Господь надихав нас на цікаві
розмови.
Щодня вечеря, яка починалась молитвою, переходила у довготривалі
бесіди. Хлопці охоче ділились своїми враженнями про день, що
минув, обговорювали плани на завтрашній день. Ми разом готувалися
до наступних уроків. Ден та Браян розповідали про своє життя
в Америці, про навчання, свої уподобання, про будні та свята.
Хлопці розповідали нам про лютеранську церкву в Америці. Зі
слів хлопців, ми зрозуміли, що життя в Україні та Америці дещо
відрізняється. З відповіді на наше запитання: «Скільки учнів
у вашому класі?», ми дізнались, що американська система освіти
відрізняється від української.
Як виявилось, Браян має молодшого братика, а Ден живе в багатодітній
сім’ї: найстарший брат – пастир, сестра – вчителька, середній
брат – майбутній актор, а наймолодший навчається в школі.
Цьогорічна Літня Біблійна школа залишила у наших серцях незабутні
приємні враження. Адже кожен день, проведений у колі дітей Божих,
сіячів Божого Слова, був наповнений різноманітними подіями.
Щоденне навчання було зосереджене на прославленні Слова Божого,
було виявом любові до ближнього, сприяло згуртуванню молоді
та дітей.
Оскільки всі уроки проводились англійською мовою, знадобились
наші знання цієї мови. Ми допомагали у проведенні уроків, перекладаючи
зміст завдань та допомагаючи у спілкуванні американським та
українським братам і сестрам. Найбільше тішило відчуття того,
що ти є маленьким сіячем Божого Слова.
Усім дуже сподобалась екскурсійна програма, яка включала в себе:
ознайомлення з видатними історичними пам’ятками та окрасами
не тільки столиці України, а й славетного міста Чернігова, прогулянки
по Дніпру на катері...
На добру згадку про цьогорічну Літню Біблійну школу в нашій
сім’ї залишилось панно, подароване гостями, на якому виткані
безцінні слова: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого
Однородженного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але
мав життя вічне» (Ів. 3:16).
Ми дякуємо Богу, що дав нам чудову можливість поспілкуватись
з нашими американськими братами та сестрами у Христі, перейняти
у них те Слово Боже, яке вони сіяли протягом двох тижнів. А
найголовніше, – усвідомити найбільшу цінність, яку дарує нам
Господь – Божу любов та ласку, якою Він наділяє Своїх дітей.
Юля і Марічка Шкуро
