Як бути християнинові, людині, яка спові- дує Христа і хоче належати саме до
Апостольської Церкви, тобто до Церкви, яка сповідує те, що сповідували Апостоли? Як визначити, яка церква є апостольською? Як визначити, яка церква палає апостольською ревністю? Очевидно, що для визначення правди треба повернутися до джерела. Для християн таким джерелом є, безперечно, Писання. Зауважте, що мова йде саме про Біблію, а не про твори отців Церкви. Вони вже є похідною річчю, і самі повинні звірятися із джерелом, тобто, з Писанням, або як ми тепер Писання називаємо – Біблією. Саме так робила Церква, де проповідували Апостоли. Про це читаємо в Діях Апостолів 17:10-12: «А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську. Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є. Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних гелленських жінок та немало із мужів». Віруючі Верії прийняли слова проповіді Павла та Сили з повним запалом, бо вони проповідували те, що написано в Біблії. Як про це засвідчує Апостол Павло в листі до церкви в Римі (10:17): «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове».
Отже Апостоли проповідували Біблійний текст. Вони не проповідували історій з життя якихось побожних людей. Вони не проповідували дивовижних чудес і ознак. Вони знали, що ті історії не створять віри. Апостоли проповідували Христа. Як про це свідчить Апостол Павло молодій церкві в Коринті: «Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого, — для юдеїв згіршення, а для греків — безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божую мудрість!» (1 Кор. 1:22-24). Апостоли вірили, що лише Слово Боже, проповідь про Христа розп’ятого і воскреслого, створить і живитиме спасенну віру. І вони пильно стояли на сторожі Євангелія. Апостол Павло, зокрема, застерігає, щоб інші твори або писання, якими би давніми вони не були, не зайняли місця, рівного з Біблією. Християнам у Галатії (і нам) Святий Дух звіщає: «Але якби й ми або ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, — нехай буде проклятий! Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, — нехай буде проклятий!» (Галатів 1:8-9). Ми бачимо, що апостольська ревність якраз і полягала у двох суттєвих речах: зберегти Євангеліє Христове непофальшованим і в любові поширити саме це Євангеліє аж до кінців землі. Тому молімося, щоб ця апостольська ревність була і далі завжди притаманною нашій Українській Лютеранській Церкві. Бережімо Євангеліє Христове і несімо його своєму народові і до всіх народів!

В’ячеслав Горпинчук
На день святих Апостолів
Петра і Павла