В цьому фрагменті Святого Писання Петро виступає представником усіх Апостолів і промовляє не лише від свого імені. Це зрозуміло із самого біблійного тексту, бо Христос запитує всіх: «А ви за кого Мене маєте?» І те, що тут сказано в однині: «І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!» — в усіх інших місцях Біблії говориться в множині: «Поправді кажу вам: Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі» (Мт.18:18). І в (Ів.20:23): «Кому гріхи простите, — простяться їм, а кому затримаєте, — то затримаються!» Ці слова свідчать, що влада Ключів рівноцінно дається усім Апостолам, і що усі Апостоли рівнозначно послані проповідувати Боже Слово.
Слово Боже — це влада, що належить виключно Церкві, і воно є єдиним засобом, за допомогою якого Церква може діяти. Мета, з якою Бог дав нам цю владу, — зробити людей «мудрими на спасіння вірою в Ісуса Христа» (2Тим.3:15), проповідуючи їм Євангеліє спасіння, котрим Господь скеровує їх жити у праведності й обновленні життя. Завдання, яке стоїть перед Церквою — зробити всі народи учнями Христа і донести до них все, що заповідав Христос. Це здійснюється шляхом проповідування Слова Божого (Мк.16:15) і через Святі Таїнства (Хрищення і Господню Вечерю) (Мт.28:18-20; 1Кор.11:23-26), прощення чи затримання гріхів (Ів.20:22,23; Мт.18:18). Таким чином, з цих фрагментів неминуче випливає, що Петро був представником усього зібрання Апостолів, і з цієї причини ці фрагменти не надають Петрові ніякого виняткового права, вищості чи панування.
Що стосується твердження: «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили адові не переможуть її» — звичайно ж, Церква була заснована не на владі людини, але на служінні віросповідання, котре промовив Петро, і в котрому він проголошує, що Ісус є Христос, Син Божий. Відповідно Христос звертається до Петра, як до служителя, тобто на цьому служінні, в котрому це сповідання і вчення мусить діяти.
І тому більшість святих Отців — таких, як Оріген, Кіпріан, Августин, Іларій — відносять ці слова: «І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, — і сили адові не переможуть її» не до особистості Петра. Іван Золотоустий, літургію якого ми використовуємо щотижня під час богослужіння в громадах УЛЦ, каже, що Христос засновує Свою Церкву не на людині на ім’я Петро, а на вірі Петра! В чому полягає його віра? В словах: «Ти — Христос, Син Бога Живого!» А Іларій каже: «Петрові Отець Небесний відкрив те, що він мусив був сказати: «Ти — Христос, Син Бога Живого!» Таким чином, Церква базується на цій скелі віросповідання. Ця віра є основою Церкви.
Тож сьогодні, коли ми святкуємо день Апостольської ревності, ми дивимось на кінець життя апостолів Петра і Павла. Один був рибалкою, інший високоосвіченим фарисеєм. Петро був з Ісусом Христом від самого початку земного служіння Спасителя, і не дивлячись на це, тричі відрікся Христа. Павла Господь покликав вже після Свого вознесіння, коли той ішов переслідувати християн до Дамаску. Але обом Господь милостиво простив їхні гріхи, обох навернув, освятив, обох покликав до такого прекрасного служіння, про яке апостол Павло каже: «Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення. Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим.8:35-39). Господь повністю змінив зосереджену на Законі релігію Павла на віру з центром у Христі (Гал.1:14-16)! Його було повалено і фізично, і духовно лише для того, щоб бути знову піднятим через Боже Євангеліє благодаті.
Тож ніщо не відділить і нас від любові Ісуса, коли ми теж залишатимемося вірними дітьми Божими, як це робили ревнителі Христової віри — Апостоли Петро і Павло, які проповідували спасіння лише вірою в Ісуса Христа, без діл Закону.

Віктор Пащенко