Церковний календар: 3 неділя по Святій Трійці
Текст: Ісаї 25:6-9, 1 Івана 3:13-18, Луки 14:25-35

Дорогі у Христі Господі! Слава Ісусу Христу!
Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! Амінь! (2 Петра 1:2).
Дорогі у Христі, не так давно один чоловік розповідав по телевізору, які міста в Україні мають ліпші перспективи економічного успіху в майбутньому. Він запевняв слухачів, що для того, щоб місто не вмерло, достатньо трьох умов у місті, або поблизу від нього. Не буду переказувати усього, що він сказав, зазначу тільки, що одна з трьох умов – найближчий міжнародний аеропорт не повинен бути далі як за 200 км.
Сучасні літаки, тим більше українського виробництва, не можуть не вражати своєю величчю, своєю естетикою могутності і технологічної довершеності, розмахом крил і просто гарними лініями корпусу. Але що вони можуть зробити корисного для міста, пролітаючи високо над ним, щоб десь там, на відстані 190 км, приземлитись в аеропорту?
Але повернімось до нашого євангельського уривку на сьогодні. Ісус розповів оточуючим притчу про багату вечерю. Читаємо з Біблії: «Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано».
І тут запрошені стали один за одним відмовлятися від бенкету. Один був дуже заклопотаний своїми професійними справами. «Поле купив я. І маю потребу піти і оглянути його». Також сказано і про іншого із запрошених, який купив собі кілька пар волів, і хотів зайнятися їх випробовуванням.
Був і такий, що тільки-но оженився, і через те не міг прибути на бенкет.
Господар бенкету в нашому сьогоднішньому читанні – Господь Бог. Писання неодноразово каже про блаженне перебування віруючих з Отцем в Його Царстві, як про щедро накритий стіл.
В Книзі пророка Ісаї читаємо: «І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину із страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих» (Іс.25:6). Також в Євангелії від Луки читаємо: «І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!» (Лк.13:29). А в Об’явленні Івана Богослова читаємо: «Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця» (Об.19:9).
Тож вірно трактуючи євангельский текст так, як його трактує Сам Бог в інших місцях Святого Письма, впевнено зазначаємо – господар на бенкеті в сьогоднішньому уривку – це Ісус Христос, а сам бенкет – Його Боже Царство.
То що ж таке сталося, від чого відмовлялися всі ці запрошені – і новий землевласник, і власник п’яти пар волів, і щойно одружений чоловік? Як вони не зрозуміли всіх переваг Царства Божого перед тими справами, якими вони не захотіли поступитись? Чому їм у голову взагалі прийшла така ідея – відмовитись від запрошення? Чому в захваті не побігли вони до бенкету (пам’ятаємо – до Царства Божого!), кинувши всі свої важливі справи, та ще й прихопивши своїх ближніх людей?
Чому запрошені не захотіли негайно прийти до Божого Столу?
Хай нам знову дасть відповідь Святе Письмо: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Буття 8:21). «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, — хто пізнає його?» (Єр.17:9). «Серце твоє перед Богом не слушне!» (Дії 8:21). «Бо пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце» (Рим.1:21).
Запрошені «знікчемніли своїми думками» про придбану нерухомість, про транспортний засіб, про переваги стану одруженого чоловіка, і цим всім «запаморочилось нерозумне їхнє серце».
Такі причини називає Святе Письмо, пояснюючи стійке і вперте відкидання запрошення Бога до людей.
Тож зібравши ті всі відмови, раб повернувся до Господаря і доповів Йому. І тоді Хазяїн бенкету знов посилає Свого працівника: «Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих».
Цього разу з доповіді раба бачимо, що якась частина прибула на бенкет, та ще залишились вільні місця. І тоді каже пан рабові: «Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій». Господар бенкету не втомлюється посилати і не дозволяє втомитись своїм посланцям – вони мають зібрати до бенкету якнайбільше людей.
Читаємо знову з нашого євангельського уривку на сьогодні: «Кажу бо я вам, що жоден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері».
Бачимо, що для тих, кого раніше просили прийти, ситуація докорінно змінюється – замість запрошення, хай і відхиленого, вони мають відмову, надалі їх не будуть вмовляти і не будуть тягнути силою, дадуть повний спокій – вони не скуштують вечері.
Їх запрошували, за ними бігали, вмовляли, можливо, описували кількість і якість страв, гарне облаштування бенкетної зали, і тут все скінчилось. Колишні криві і сліпі, і бомжі, які жили за містом, жебракуюючи при дорогах чи харчуючись із смітників, тішаться і насолоджуються бенкетом, а поважні гості, занесені в список заздалегідь, щезають з цього списку, і ніколи не скуштують вечері господаря.
«Багато покликаних, та вибраних мало». Пам’ятаючи, що господар вечері – то Господь Бог, а вечеря – це Його Царство, можемо ясно зрозуміти, що кажуть ці слова зі Святого Письма.
Бог хотів, щоб до Його Божого Царства прибули всі. Настільки хотів (і нині хоче!), що приніс Свого Сина в жертву на хресті за гріхи людей, Своєю смертю заклавши саму можливість для будь-кого з нас потрапити на Його бенкет, до Царства Божого.
І скористатися з цього пропонується всім. «Багато покликаних»!
Бог спас нас ціною Христової смерті і не втомлюється запрошувати нас отримати життя вічне. Читаємо з Нового Заповіту: «Що нас спас і покликав святим покликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів» (2Тим.1:9). «За відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім» (Еф.3:11).
«З волі Своєї та з благодаті», «за відвічної постанови», не за наші діла! Запрошення на бенкет не пов’язано ні з якими людськими досягненнями, тільки з бажанням господаря «щоб наповнився дім».
Але люди відкинули щедру Божу пропозицію, тому «вибраних мало». Хай Святе Письмо нам пояснить це: «Одержали вибрані, а останні затверділи» (Рим.11:7). Бог затвердив впертих в їхньому небажанні прийти до Нього на бенкет, до Його Божого Царства, хоча Він і не хотів цього для них.
Покликані всі. Хто послухав і увірував, той на бенкеті.
Вибраних мало. Хто не послухав, не увірував, утримався за справи цього світу, той не покуштує вечері.
Господар бенкету посилав по них, та вони залишилися без бенкету за своїм власним вибором.
Отже, Бог накрив для нас стіл. Накрив бенкет в Своєму Царстві. Приготував для нас місця вічного блаженства. Але Бог не хотів, щоб Боже Царство було десь далеко від нас, поки ми ще в цьому житті. Не хотів бути недосяжним для нас.
Над багатьма українськими містами час від часу пролітає «Мрія» чи «Руслан». Так само й інші літаки. І важко зрозуміти користь цього тим, хто знаходиться внизу, якщо поблизу від їхнього міста відсутній аеропорт. І навіть якщо аеропорт є – на відстані менше 200 км, як того вимагає наука про економічне зростання, для багатьох користь від нього буде незрозуміла і недосяжна.
Приготувавши для нас бенкет, Бог зробив нас гостями при Його столах вже в нашому земному житті. В Посланні Святого Апостола Павла до ефесян сказано: «Отже, ви вже не чужі і не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога!» (Еф.2:19). Також в Писанні сказано: «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, — там Я серед них».
Служіння Словом і Таїнствами, доручене Христом Його Церкві, є Його бенкетом, Його накритим столом на землі. Христос сказав до Петра: «Побудую Я Церкву Свою, — і сили адові не переможуть її» (Мт.16:18).
«Домашні для Бога» – це ми в нашій Церкві. По нас було послано, і нас, грішних, було покликано до Церкви живитись проголошеним тут прощенням гріхів, Божим Словом і Його Таїнствами.
І нас, «домашніх для Бога», послано до інших людей, щоб їм запропонувати бенкет Христа у Його Слові і Його Таїнствах.
І оскільки Церкві обіцяно, що «сили адові не переможуть її», учасники гостини в Церкві Христовій будуть збережені у вірі на День Останнього Суду. А ті, що ввірують, хоч і грішні, але помилувані будуть Справедливим Суддею. Не задля своїх людських заслуг, а задля заслуг Ісуса Христа, Який постраждав і помер за нас. І не тільки помилувані, але і розсадженні за столом небесного бенкету, до якого кликав і кличе нас Бог через Його Церкву.
Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь! (Євр. 13:20-21).