— 4 листопада 2001 р. вас було рукопокладено на пастиря з подальшим служінням в Iванiвськiй та Херсонськiй громадах УЛЦ. Розкажiть, будь ласка, про ваше пастирське служiння.

— Саме з листопада місяця, з благословення Божого, почалось моє служіння як пастиря громади у місті Херсоні і продовжилось служіння Божим Словом, а тепер і Святими Таїнствами, в громаді села Іванівка Веселинівського району Миколаївської області, де я раніше служив дияконом громади. Моє служіння нічим не відрізняється від служіння інших пастирів Церкви: основну увагу приділяю проповіді Євангелія і навчанню Слова Божого, піклуюсь про парафіян Церкви, їхній духовний стан. Молюсь за Церкву, за благословення мого служіння як пастиря, і служіння багатьох пастирів нашої Церкви.
Розпочинати завжди важко, пастирське служіння є досить відповідальним не тільки перед людьми, а й, перш за все, перед Богом, тому ніколи не було легко. У служінні мені допомагає невеличкий досвід звичайного парафіянина, який я набув у громаді Української Лютеранської Церкви мого рідного міста Миколаєва, де служить пастирем Олександр Зонне. Він мій перший вчитель з Малого Катехізису доктора Мартіна Лютера. Я пам’ятаю приклад його служіння громаді, а також пам’ятаю служіння, тоді ще лідера молодіжної групи громади міста Миколаєва, а нині пастиря громади Української Лютеранської Церкви в місті Херсоні Олега Стецюка, інших братів Церкви. Але базові і досить ґрунтовні знання для майбутнього служіння пастирем, з ласки Божої, я отримав в Українській Лютеранській Богословській Семінарії Святої Софії в місті Тернополі.
Ніколи не забуду лекції та студіювання мов у викладанні професора семінарії Роджера Ковасині, ґрунтовні лекції з богослов’я ректора УЛБССС професора Давида Джея Веббера і всіх професорів семінарії. Дякую пастирю Тарасу Коковському, Єпископу УЛЦ В’ячеславу Горпинчуку, пастирю Андрію Гончаруку, всім пастирям і колишнім однокурсникам, багатьом мирянам Церкви за те, що завжди допомагали мені в навчанні. Не можу не згадати громаду Української Лютеранської Церкви міста Тернополя, що з радістю прийняла мене до своєї спільноти на час навчання в семінарії. Я вдячний Господу за те, що в моєму житті Він дав мені можливість зустрітись та мати спільноту з багатьма братами і сестрами Христової Церкви, через яких Бог дав мені впевненості для проповіді Євангелія і покликав до служіння. Думаю, що богословські знання і досвід, набуті в семінарії, є одними з основних, і достатньо допоможуть кожному, хто готується служити громаді Божим Словом і Святими Таїнствами.

— Яку мiсiйну роботу ви проводите?

— Відповідно до Господнього наказу «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт.28:19) та з Його допомогою, ми розпочали проповідь Євангелія у сусідньому з Іванівкою селі Гамове, де була заснована місійна станиця, а згодом і зареєстрована невеличка громада Української Лютеранської Церкви. Сьогодні, з Божою допомогою, проповідуємо Євангеліє у сусідньому селі Кубряки.

— Якi проблеми мають громади i мiсiйнi станицi, де ви проводите пастирське служiння?

— Ми потребуємо більше служителів церкви, щоб громада кожного села мала не тільки заняття з Катехізису, а й Недільну школу, уроки з вивчення Біблії. Молимось за початок і успішне завершення навчання дияконів і майбутніх пастирів Церкви. Потребуємо проведення ремонту церковної будівлі у селі Гамове. На жаль, у приміщенні, де ми зараз проводимо богослужіння, восени та взимку дуже холодно. Думаю, що проблеми кожної громади досить схожі одна на одну, триває процес відродження Церкви, її розвиток та зростання, тому нам потрібно буде вирішувати ще багато проблем і питань. Але найголовніше те, що Господь вже вирішив нашу основну проблему, проблему гріха, на Голгофському хресті, де водночас виявив Свою справедливість і Свою любов. Ми також знаємо, що Господь не залишить Своїх вірних, тому молимось і за вирішення багатьох проблем Церкви.

— 12 грудня 2003р. вас обрали головою Таврiйської єпархiї УЛЦ. Вашi першi враження?

— Вражень поки що немає, намагаюсь працювати та бути корисним для єпархії у вирішенні багатьох поточних питань. У своєму молодому віці розраховую на Божу допомогу, братерську любов та підтримку пастирів і мирян нашої єпархії. Молюсь, щоб Господь благословив це служіння та дав мені здібностей вірно служити громадам.

— Яка, на вашу думку, мiжконфесiйна ситуацiя на пiвднi України, чи вона якось впливає на вашу роботу?

— На сьогоднішній день мені поки що складно оцінити міжконфесійну ситуацію на півдні України та зробити певні висновки, певно, вона не відрізняється від ситуації в Україні в цілому. Моє служіння відбувається переважно у сільській місцевості, де більшість людей думає, що вони є або православними, або атеїстами. Ми маємо дружні стосунки з представниками та деякими священиками Православної церкви. Часто передають вітання нашим громадам із сусіднього села, де знаходиться церква «Християн віри євангельської». Я особисто ціную добрі діалоги і взаємини. Дякую Господу за мир між багатьма церквами на півдні України, адже ми повинні свідчити світові про Ісуса Христа, нашого Спасителя. Уявіть, яким буде наше свідчення, якщо ми почнемо сваритись (або ворогувати)?

— Якi проблеми iснують в громадах Таврiйської єпархiї? Як, на ваш погляд, їх потрібно вирiшувати?

— Що стосується громад Таврійської єпархії, то всім бажаю духовного зросту і зміцнення для майбутнього вирішення складних питань, а для деяких громад питань будівництва церковного приміщення. Як голова єпархії, обіцяю допомагати, сприяти їх духовному розвитку. Також чекаємо на завершення процедури покликання пастиря до громади у місті Сімферополі. Думаю, що всі наші проблеми ми повинні вирішувати разом, шляхом відкритого діалогу на основі Слова Божого, любові і взаєморозуміння. Про це легко говорити або писати, але в житті іноді досить важко розібратись в складних, особливих ситуаціях, подолати перешкоди і непорозуміння в цьому гріховному світі між ближніми, і коли це вдається, то радію і сприймаю це як Божу ласку, яка дозволяє зберегти нашу спільноту в Ісусі Христі.

— В чому ви бачите своє головне завдання? Вашi плани на майбутнє?

— Складно говорити про майбутнє, живу переважно сьогоднішнім днем, який ставить свої умови і завдання, піклуюсь про родину, дітей та дружину, про громади, а тепер вже про Таврійську єпархію УЛЦ, а там, – як Господня воля буде. Своє головне завдання бачу у проповіді Євангелія, щоб люди знайшли мир із Богом. Прошу у Господа, щоб дав мені можливість, сили і здоров’я працювати на ниві Божій, як буде Його воля.
Господь доручив мені піклуватись про парафіян громад сіл Іванівка, Гамове та Кубряки, дає сили любити цих людей, і я Йому дуже вдячний за це.

— Що ви хочете побажати читачам часопису «Стяг»?

— Читачам «Стягу» бажаю Божих благословень, духовного зросту, терпіння та любові. «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьорий-бо дух, але немічне тіло» (Мт.26:41).

Віктор Пащенко