— В січні цього року громада вірних «Воскресіння» святкувала п’яту річницю Вашого пастирського служіння в Києві. Це немалий термін, враховуючи історію відродження нашої Української Лютеранської Церкви. Якими підсумками цього служіння Ви можете поділитися з читачами часопису?
— Дякую за це запитання. Дійсно, наша Церква разом із «Думками про віру» святкувала десяту річницю відновлення богослужебного життя в Україні, і мені особливо було приємно, що ця чудова подія майже збіглася в часі з п’ятою річницею мого пастирського служіння у громаді «Воскресіння». Я безмежно вдячний Богові за це чудове покликання, яким Він мене наділив, поставивши проповідувати Слово та роздавати Таїнство у громаді «Воскресіння». Господь поблагословив нашу громаду. Щодо підсумків мого служіння в останні п’ять років, то тут я можу тільки сказати те, що все чинить Бог, використовуючи нас, «глиняні посудини», як Свої інструменти. Тут доречно згадати про лист Апостола Павла до коринтян: «Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!» (1 Кор. 3:5-7). Так і в нашій громаді. Бог її зростив і Бог її далі зрощує Собі на славу. А ми просто Його слуги, які робимо те, що повинні робити. Тож ми маємо вірних Богові людей, чиє життя наповнене Євангелієм, а отже, і любов’ю до Господа і до своїх ближніх. Це – найголовніший підсумок того, що ми можемо зауважити як християни.
— Громада УЛЦ «Воскресіння» є найчисельнішою в нашій Церкві. Здається, однією з причин цього є добра співпраця пастиря і ради громади. Будь ласка, розкажіть про цю роботу в Вашій громаді.
— Власне кажучи, кількість членів громади не може бути виразником того, наскільки ефективним є служіння пастиря, а чи його співпраця з радою громади. Швидше, кількість членів громади є одним із благословень, яким Господь обдаровує окрему парафію у визначеному місці, де Він дає їй завдання поширювати Євангеліє і саме те місце: місто, а чи село. Але, звичайно, співпраця пастиря, а в нашому випадку пастирів (бо у нашій громаді є також пастир-помічник, о. Олег Округін, служіння якого наша громада дуже цінує), є також дуже важливою. У нас добра і благочестива рада громади, яку очолює брат Сергій Ніколаєнко, і до складу якої входять брати: Анатолій Дмитренко, д-р Віктор Петренко, Олекса Ящук і Петро Рибальченко (якого було обрано на останніх звітно-виборних зборах громади). Всі вони активно і часто допомагають мені, як пастиреві громади. Ми регулярно зустрічаємося, радимося з різних питань життя громади. Рада громади сприяє не тільки мені, як пастиреві громади, але й комітетам громади, а їх у нас 5: гуманітарний, господарський, батьківський, будівельний і євангелізаційний. До речі, саме завдяки активній підтримці ради нашої громади та наших парафіян у Києві, діє вже три повноцінних громади, одна в Олександрії та дві у Радомишлі, як також діє ще одна місійна станиця у місті Києві. Хочу також сказати, що роботу нашої ради можна схарактеризувати словами зі Святого Письма: «Що робите, усе на Божу славу робіть!» (1 Кор. 10:31) і «І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Колосян 3:17).
— Кожен учасник богослужіння захоплюється чудовим співом церковного хору. Розкажіть, будь ласка, про хор громади «Воскресіння».
— Ви знаєте, брате Володимире, це ще одне з великих благословень нашої громади. Я наводив у попередній своїй відповіді на Ваше запитання слова з Колосян 3:17. А в попередньому вірші Господь Святий Дух навчає нас: «Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні!» Музика, християнська пісня є надзвичайно важливими у житті не тільки громади, але й у житті кожного лютеранина. Зрештою, варто згадати для прикладу Баха і Мендельсона, яких в Україні знає кожен школяр, не думаючи про те, що вони були щирими лютеранами, вдячними за спасіння, яке Господь здобув для них на Голгофському хресті і підтвердив Своїм славетним воскресінням. Так і наш хор прославляє нашого благодатного Бога і Спасителя щонеділі, і є окрасою цілої нашої Української Лютеранської Церкви.
— Що Ви вважаєте головним в пастирському служінні?
— Це насамперед любов до Бога і вірність Богові та Його Слову. А вже звідси обов’язково випливатиме любов до людей, яким ти покликаний служити і піклування про них. Для мене тут парадигмою служіння є діалог Спасителя з Апостолом Петром, який записано у Євангелії від Святого Івана (21:15-17): «Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!» Любов до Бога у пастиря неможлива без піклування про Божі вівці і ягнята. І, навпаки, неможлива любов до ягнят і овець Божих без любові до Бога.
— Пастире В’ячеславе, окрім обов’язків пастиря, Ви є Єпископом УЛЦ, головним редактором часопису «Стяг», віце-президентом фундації «Лютеранська спадщина» по Україні і Білорусії. Це колосальне навантаження. Як Вам вдається встигати все це робити?
— Перш за все, ми маємо Всемогутнього Бога. Він дає нам усім сили. Без Нього ми нічого не спромоглися б виконати. Як написано в Соборному Посланні Апостола Якова (1:17, 18): «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його». Господь поблагословив мене вірними друзями і братами у служінні, починаючи від членів Синоду та парафіян громади «Воскресіння» і завершуючи пастирями і парафіянами у географічно найвіддаленіших від Києва громадах і навіть за кордоном. І саме через те, що Господь дав нам прекрасну побожну команду працівників на Божій ниві, Бог дає і добрі результати, і плоди. І ще дві речі особливо важливі: молитва і сім’я. Господь завжди відповідає на наші молитви, і це – надзвичайно необхідний і потужний інструмент в житті не лише пастиря, але й кожного християнина, а особливо пастиря. І сім’я, яка є благословенням від Спасителя. Я дуже Йому вдячний за мою дружину Анжелу і чотирьох дітей: Катрусю, Владика, Ярославчика і Святославчика, якими Він нас поблагословив. Їхня підтримка і любов є дуже важливими для мого служіння і життя.
— Ми бажаємо Вам Господнього благословення, сил, здоров’я, нових досягнень в проповідуванні чистого Слова Божого, укріплення і зміцнення Української Лютеранської Церкви на славу Господа нашого Ісуса Христа!
— Дорогий Володимире, щиро дякую за це добре побажання. Зичу також і Вам, і всім читачам Божого «Стягу» найрясніших Божих благословень!