Дорогі брати і сестри, за останні п’ять років ми поміняли чотири місця для богослужіння. В таку пору, коли відбувалися переїзди, переходи з одного місця на інше, виникало питання: чи Господь залишається милостивим Господом Церкви, коли Його народ блукає без постійного місця для богослужіння? Відповідь про це Господь дає Сам у багатьох місцях Святого Писання. Сьогодні ми досліджуємо Його відповідь у Книзі Буття. Його відповіддю на таке питання є історія патріархів Церкви і, зокрема, патріарха Якова.
Патріарх Яків нещодавно одержав благословення від свого батька Ісаака про те, що саме з його нащадків, а не від Ісава, вийде обіцяний Месія. Яків радіє Божим благословенням. Яків чує, що його Бог любить. Яків чує, що він є Богом обраний. І водночас Яків змушений втікати із дому. Яків змушений мандрувати до свого дядька Лавана, щоб вберегти своє життя. Де Божа обітниця? Де Обіцяний Край? Де захист? Де безпека? Де Бог і де Його храм? Цар Давид у подібному становищі у Псалмі вигукує у відчаї: «Боже мій, Боже мій, — нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого! Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озвешся, і кличу вночі, — і спокою немає мені!» (Псалом 21:2-3). Ці ж слова пророцтва сповнюються нашим Господом Ісусом Христом, Який розіпнутий у смертних муках вигукує: «Елої, Елої, — лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» (Марка 15:34).
Яків — утікач з обіцяного Богом краю, в дорозі не має де ночувати. Йому немає місця де молитися серед безпечної та розкішної обстановки. Він молиться в безлюдному місці. І замість пухової подушки кладе собі під голови камінь. Він такий змучений втечею, що засинає. І Господь потішає переслідуваного Якова нічним видінням, видінням у сні. Читаємо: «І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній. І ото Господь став на ній і промовив: Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, Я дам її тобі та нащадкам твоїм. І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі».
Який дивний сон! Який чудовий сон! Коло змученого і переслідуваного Якова поставлено драбину, по якій виходять і сходять Ангели Божі, могутнє воїнство Боже. І на цій же драбині стає Спаситель і повторює Свою чудову обіцянку. Він також каже Якову, якого переслідує світ, що Господь — з Ним: «Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі». Господь ніколи не кидає Своїх людей. Ми через наші гріхи кидаємо Бога. Ми від Нього відступаємося і йдемо геть. Але Він ніколи не кидає Своїх людей. Він не кидає Своєї Церкви ні в час Старого Заповіту, ані в час Нового Заповіту, обіцяючи Своїм Апостолам: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Матвія 28:20).
Бог дає Якову вчасний сон. Бог завжди все робить вчасно. Нам може видаватися, що Бог затримується. Нам може видаватися, що Бог про нас забувся, як ми про Нього забуваємося у час достатку та час без бід. Але Він про нас ніколи не забувається. Він все робить вчасно. Він — абсолютно пунктуальний. Він виконав Свою обітницю, пославши Свого Єдинородного Сина, щоб Він стався людиною і виконав святий Божий Закон замість нас, і помер за всі наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого. Святий Дух через Апостола Павла свідчить: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Галатів 4:4, 5). Бог все робить вчасно. Бог посилає сон патріархові Якову вчасно.
Яків прокидається. Він каже: «Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав! І злякався він і сказав: Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна». Місце, де перебуває Яків — дім Божий. Ніхто того дому не бачить, окрім Якова. Для когось це просто поле з камінням, покладеним під голову втікачеві від могутнього брата. Допомогти цьому втікачеві — означає прогнівити світського владику. Але Яків там, де Слово Боже. Де Слово Боже, там сходять і піднімаються Ангели, прислуговуючи вірним Божим. Там — обітниця про прощення гріхів заради Спасителя, там обітниця вічного життя. Там Христос утішає Якова. Там — Христова Церква. Там — Євангеліє. Там — брама небесна. Для Якова це — страшне місце, бо тут Яків тремтить перед присутністю всемогутнього Бога, як і Петро тремтить перед переображеним Христом. Для Якова це — Божий дім, бо тут об’являється Христос. Для Якова це — брама небесна, бо тут проголошується обітниця, Євангеліє про прощення гріхів і життя вічне.
Дорогі брати і сестри, гріх робить людей сліпими. Гріх закриває очі і затуляє вуха. Так як це було і в іншому місці. Воно називалося Голгофа. Там — хрест. На хресті — Спаситель. Ніхто не бачить Спасителя, окрім Івана, Його улюбленого учня, та трьох Марій: матері Божої, Марії Саломеї і Марії Магдалини. Всі інші бачать чоловіка, Який робить Себе рівним Богові, царя і бунтівника проти первосвящеників. Для цих інших людей місце розп’яття Христа Ісуса, нашого Господа, є страшним лише через те, що вони не хотіли би такої страшної смерті для себе. Смерть і тортури їх лякають. Але це — страшне місце для Івана і для трьох Марій, і для нас є таким, як воно є страшним для Якова, коли він бачить драбину і небо відкрите. Бо на хресті Дім Божий. Це Сам Бог, Який проливає Свою святу кров за наші гріхи, для нашого прощення і для нашого вічного життя. Тут сходить з неба Бог. Тут звершується наше спасіння. Тут Ісус бачить Отця, Який відвернувся від Нього через наші гріхи. Коло Ісуса Царя, Який помирає на хресті, зібране все військо небесне.
Цього війська не бачить ніхто з людей. Ангели Божі завмерли, бо Божий Син на Себе взяв усі людські гріхи, усі ваші гріхи і усі мої гріхи. Голгофа, хрест. Тут руйнується Дім Божий за нас. Тут проливається свята кров за наші гріхи. Тут брама небесна — бо за всі наші гріхи помер правдивий і вічний Божий Син. На третій день Ангели Божі проголосять Його воскресіння. На третій день Він воскрес для нашого виправдання, щоб ми могли з упевненістю сьогодні проголошувати — тут дім Божий! Тут — брама небесна!
А сьогодні — 7 березня 2004 року. 2-а неділя Чотиридесятниці. Київ, Інститут математики. На престолі лежить Євангеліє, стоять дискос і чаша, зібрані люди різного віку та різного громадянства. І ніби нічого особливого. Але саме тут Бог сходить з неба, щоб служити Своїй отарі, Своєму вибраному народові, звіщаючи Євангеліє у Слові і Таїнстві, затримуючи гріхи тим, що не каються (драбина до небес закрита) і відпускаючи гріхи тим, що каються (драбина до небес відкрита). Це — страшне місце. Бо тут у Слові і Таїнстві об’являється живий і вічний Бог. Це дім Божий. Тут проповідується Христос розп’ятий, і прощення гріхів, і життя вічне в Ім’я Його.
Дорогі у Христі, через свою обмеженість і духовну сліпоту ми ще багато чого не бачимо. Ми не бачимо духовного світу. Ми бачимо лише книгу на престолі, ми відчуваємо лише смак вина і хліба, ми чуємо лише проповідь людини, яка є такою ж само, як і ми, і слабкості якого ми знаємо. І все-таки, серед нас перебуває прославлений Христос. Бо саме тут, де зібрана Христова Церква довкола Слова і Таїнства, саме тут Святий Дух промовляє до нас через проповідь Слова Божого. І саме тут тіло і кров Спасителя, Божого Сина є реально присутніми у Таїнстві Святої Вечері. І саме тут, біля нас зібране Боже військо — Христові Ангели. Тут — дім Божий. Коли здійснюється Хрищення — його здійснює Бог. Коли роздається Свята Вечеря — її роздає Христос. Тут — брама небесна, бо тут виголошується прощення гріхів і дарується обновлення життя. І тут нам прислуговують Ангели Божі.
Дорогі брати і сестри, можна мати чудові собори, прекрасні ікони та розписи стін. Можна мати золоті ризи і прекрасного аромату ладан. Можна мати повну підтримку уряду і захоплення світу і водночас все може не бути домом Божим і брамою небесною. Бо чудові собори, золоті ризи та ладан без Євангелія є просто чудовими людськими будівлями та людським вишуканим одягом. Але навіть чисте поле, де зібрані Божі люди довкола Христового Євангелія, є Божим домом і брамою небесною. Бо Божий дім і брама небесна визначаються проповіддю Божого Слова і належним роздаванням Христових Таїнств: у полі, а чи в конференц-залі Інституту математики, у лісі, а чи у чудовому соборі, у переслідуванні, як патріарх Яків і всі Апостоли Христові, чи в утисках, але найголовніше — з Христом! Бо де Христос наш Господь — там дім Божий. Там, де Його Євангеліє — там брама небесна! І хай благодатний Господь благословляє і зміцнює Своїм Євангелієм кожного з нас, щоб у самому кінці, ми, зустрівши Господа, вигукнули: «Це — дім Божий! Це — небеса!» В Ім’я розіпнутого і воскреслого Спасителя. Амінь.
«А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь» (Римлян 16:20).