Ще восени позаминулого року вінчальними обручками пастир Олександр
Зонне з’єднав життєві шляхи Володимира та Ольги.
Оля і співуча, як соловейко, і лагідна, і розумна, і талановита.
Хоча віком і досвідом ще молоденька, але дала раду і дорослому,
і дитячому хору Миколаївської громади УЛЦ.
Чи особливим хистом, чи смоляними кучерями, чи ще чимось вона
так припала до душі Володимиру, що хлопець залишив навчання
в Болгарії, осів у Миколаєві та й одружився з нею. Навчання
він продовжив, але вже в Одеському університеті. Бог все влаштовує
якнайкраще в нашому житті, і ми про це повинні завжди пам’ятати.
Різдвяні свята цього року молодята зустрічали в подвійних турботах.
Обоє склали сесійні іспити та заліки. Ольга розпочала дипломну
роботу, а в першу неділю Церковного новоліття народила синочка-первістка,
і вагою, і зростом – богатиря та ще й зі смоляними кучерями.
На перший погляд, може, звичайна справа для людей – народження
дитини, але чи то не диво? Біблія чудово говорить про це: «Бо
Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, —
прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа
моя відає вельми про це! І кості мої не сховались від Тебе,
бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі
мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них
не було…» (Псалом 138:13-16).
Вся Миколаївська громада УЛЦ, від малого до старшого, вітає
вас, Володимире та Ольго! Бажаємо вам міцного здоров’я, сімейних
радощів, зростання у вірі в нашого Господа і Спасителя Ісуса
Христа. А те, що до першого різдвяного подарунка вашій дитині
потрапила гелева ручка, то, мабуть, вказівка на його майбутню
грамотність та любов до навчання.
Многії і благії вам літа!
