Господь відкриває двері для УЛЦ у Миколаївській та Одеській областях, де люди із декількох сіл потребують лютеранських пастирів. Також нові можливості поширення Слова Божого в Україні відкриваються у Івано-Франківській області, зокрема у Камінному та Тисьмениці, що особливо символічно, бо саме Івано-Франківщина є колискою українського Лютеранства. Внаслідок переслідування Церкви, знищення її пастирів, внаслідок репресій над вірними, які чинилися радянським режимом, здавалося, що українське Лютеранство знищене, та все ж Господь зумів відродити Свою Церкву майже з нічого — ніхто не може ставати на прю з Богом! Його воля виконується незалежно від того, що сили зла цього не бажають.
Крім традиційних для засідань Синоду звітів Єпископа В’ячеслава Горпинчука та інших посадових осіб Церкви, цього разу члени Синоду багато часу використали для розгляду питання про стан будівельних проектів Церкви. Секретар Галицької єпархії, диякон Василь Андрейчук повідомив про те, як триває реконструкція будівлі у Кременці. Станом на день проведення Синоду роботи продовжуються на другому поверсі, закінчені роботи по виготовленню бетонної стяжки, зроблено каркас підвищення для хору, ведуться оздоблювальні роботи у вестибюлі, приміщення опалюється, у Церкві проводяться Богослужіння. У Тернополі й Севастополі проводяться роботи з юридичного оформлення ділянок, які належать громадам.
Приємною звісткою поділився голова Таврійської єпархії, пастир Сергій Сомін, який служить громадам УЛЦ у селах Іванівці, Гамовому, місійній станиці у Кубряках Миколаївської області. Члени Синоду були ознайомлені з державними актами про те, що громаді у Гамовому передано приміщення колишнього дитячого садка та прилегла територія для подальшої реконструкції її як храму.
Але найбільший інтерес та надію викликала у присутніх інформація секретаря Київської єпархії Сергія Ніколаєнка. Він повідомив, що у день проведення Синоду сесія Київської міської ради мала надати дозвіл на проведення робіт на ділянці, які за графіком мали розпочатися у березні цього року. На жаль, надії не справдилися. Як стало відомо наступного дня, сесія не прийняла позитивного рішення, що, у кращому разі, затримує початок будівельних робіт на невизначений термін. На погляд автора цих рядків та й тих членів Церкви, з якими він спілкувався, якихось аргументованих причин для такого рішення у сесії Київради нема. Може, з точки зору депутатів Київради для міського бюджету на час оформлення безлічі паперів для початку будівництва дуже добре тимчасово резервувати земельні ділянки, брати за це чималі кошти, а згодом надавати ділянки під ресторани, казино, чи якісь інші, прибутковіші для бюджету, ніж храм, заклади. Якщо така позиція має місце, то чи думають люди, які ігнорують Церкву, про те, що без Бога вони отримають згодом безбожне, бездуховне суспільство. Криза, у якій перебуває зараз Україна, викликана зокрема й тим, що комуністичний режим нищив церкви, вбивав священиків, переслідував тих, хто вірив в Бога, а не в ідолів комунізму.
Незважаючи на всі перешкоди, які стоять на шляху спорудження храму УЛЦ у Києві, він буде побудований, раніше чи пізніше, на тому чи на іншому місці. Молімося про це!
Члени Синоду прийняли рішення про участь членів УЛЦ у міжнародних конференціях, про подальше навчання пастирів у семінарії Вісконсинського Лютеранського Синоду, про представників Церкви у наглядовій раді Міжнародного благодійного фонду «Дар життя» та ін.