Одного вечора прийшов до мене в гості один пан, щоб зі мною поговорити. У розмові він сказав таке: «Загалом я не безбожник, але не ставлю собі за мету, щоб бути побожною людиною. А тепер скажіть мені, чи я через це буду засуджений, що не приймаю Ісуса Христа?»
Я відповів йому: «У такім випадку, видима річ, будете осуджені і не осягнете щастя вічного».
— На це відповів би, — мовив він, — що це було б несправедливо!
— Не судіть за скоро, — сказав я йому, — наприклад, ви маєте матір, що є однією з найшляхетніших жінок, які взагалі коли-небудь жили на світі...
— О так! Таку матір я маю, — перебив мені мову чужинець.
— Припустимо, — продовжував я, — що любила ця мати ВАС найбільшою любов’ю, понад ту, на яку здатна яка-небудь інша мати, що любить свого сина...
— Це таки правда, так чинила моя мати! — знову перервав мені мову той пан.
— Припустимо, що ця мати й життя свого не щадила, але вирятувала вас із найбільшої життєвої небезпеки, — сказав я йому.
— Але ви оповідаєте цю історію мого життя; це дійсно вчинила моя мати! — вигукнув зворушений чужинець.
— Отже добре, — продовжував я, — припустимо таке, що ВИ виконали свій обов’язок по відношенню до кожного: по відношенню до своєї дружини, своїх дітей і своїх сусідів, товаришів, по відношенню до держави...тільки по відношенню до своєї матері, котра за ВАС стільки терпіла і навіть наважилася за ВАС своє життя віддати — не виконали його! Припустимо, що ви крокували б повз неї навіть не глянувши, що ви соромились би її, дозволяли б вичікувати її попід дверима вашого будинку, хоч вона безперестанку благає, а й чи взагалі викинули б її на двір! Що б сказали ви у такім випадку про себе самого?
— Я був би змушений визнати, що я – негідник, — відповів мій співрозмовник.
— Отже добре, — кажу я, — Ісус Христос Святий! Він кращий і благородніший за будь-яку матір, яка коли-небудь існувала. Він не лише полюбив ВАС, але також і вашу провину; і ваше покарання взяв на Себе й умер за ВАС на хресті у страшних муках. Уявіть собі, що ви виконуєте обов’язки з огляду на кожного, а свої обов’язки перед Ісусом занедбуєте і йдете повз Нього, не звертаючи щонайменшої уваги на Нього. Що б ви мали думати про себе?
Я глянув на нього і він зрозумів, що я хотів сказати цим описом.
— Я дійсно негідник, — тільки й зміг прошепотіти він.