Різдвяне коло свят завершується празником Стрітення (зустрічі) Господа нашого Ісуса Христа з праведним Семеном,
якому від Духа Святого було звіщено смерті не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. Про це ми можемо прочитати в Євангелія від Луки 2:22-38.
Після народження сина жінка у євреїв рахувалася нечистою перших сім днів, а в наступні тридцять три дні їй заборонялося входити до храму і доторкатися до священних речей. А по виповненні днів очищення матері за сина належало принести однорічне ягня на цілопалення та голубеня або горлицю на жертву за гріх. Тим же, хто не спроможеться на ягня, то візьме вона дві горлиці або двоє голубенят (Лев.12:6-8).
Праведний та благочестивий Семен, що чекав потіхи для Ізраїля (яку міг принести тільки Месія), припроваджений Святим Духом до храму, розпізнав у Дитині Христа, взяв на руки Його і хвалу Богу віддав та й промовив: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!»
Наскільки б важким не був тягар наших тривог, ми перебуваємо в мирі з Богом. Разом з тим відчуття самотності, тягар хвороби, розчарування і холодний подих смерті – все це відомо християнам не менше, ніж всім іншим людям зіпсутого гріхом світу. Але існує величезна відмінність: в Христі віруючий має мир з Богом. Примирившись зі Своїм Творцем, він знає, що тепер навіть скорбота, хвороба і смерть є частиною благодатного Божого плану. І коли настає час пройти долиною смерті, ми разом з Семеном говоримо: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє!» Ми черпаємо свою впевненість і сміливість з любові Христової, славлячи єдиного нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.