1. Тиха ніч, все заснуло навколо,
лиш людина одна ще не спить,
бо душа затривожилась знову,
затривожене серце болить.
2. Він хотів би про все розпитати,
дочекатись до ранку? Та ж ні,
бо побачать тоді фарисеї
і почнуть докоряти вони,
3. й проженуть його геть з синагоги,
навіть учні покинуть його!
Подивився в вікно, а довкола –
все заснуло і тихо давно.
4. Він, накинувши темну ряднину,
тихо двері свої зачиня, й
непомітно іде попід стіни
до домівки, до того вікна!
5. Радий бачить тебе, Никодиме,
Я на тебе чекаю давно!
Кинь на лаву свою ти ряднину
і проходь, ось сідай за одно.
6. В чому сумнів твій, Никодиме,
бо не став ти до ранку чекать?
Так, Учителю, хочу дозволить
я собі ось що в Тебе спитать...
7. Бачу я, що від Бога Ти Вчитель -
про це свідчать учинки Твої,
бо не може ніхто так вчинити,
якщо Бог не відкриє тобі.
8. Цими днями я був в синагозі,
чув слова, що Ти там говорив
Ти навчав, що Небеснеє Царство
лиш для тих, хто повірив Тобі.
9. Що належить Небесна Обитель
Тільки тим, хто згори народивсь.
Поясни мені, прошу, Наставник,
Як це статися може. Коли
10. тільки раз народилась людина
мала втіхи, забави свої,
потім мужем дорослим ставала,
інший клопіт у неї всі дні.
11. А коли сивина доторкнеться,
зморшки вкриють чоло —
то ж чи може вона повернутись
до утроби, як вийшла давно?
12. Зрозумій одну річ, Никодиме,
Зараз ти говорив про земне,
Я ж навчаю тебе про небесне,
Ось послухай уважно Мене!
13. Те, що вродиться з тіла — є тіло,
що ж уродиться з Духа — є дух.
Це на віру сприйми, Никодиме,
слухай далі науку Мою.
14. Народитись згори — означає
народитися з Духа й води,
а хто водиться Духом, той знає
й чує голос Його, йде за Ним.
15. Та, на жаль, фарисеї не вірять
в Сина Божого, в Слово Святе!..
І тому їм спасіння не буде,
їхня мудрість із ними помре.
16. Тож, по правді, по правді кажу Я:
народитись вам треба згори,
щоби дітьми Небесного Царства
ви достойно назватись могли б.
17. Саме так нам Отець виявляє,
про Свою превелику любов,
хто Спасителя-Сина приймає,
той дорогу до Нього знайшов.
18. Так бо Бог полюбив оцей світ,
що Він Сина Свого – людям дав,
щоби кожен, хто ввірує в Нього
не загинув – життя вічне мав!
19. Бо Господь не послав Свого Сина,
щоби Син світ оцей засудив,
а щоб грішник з розкаяним серцем
мав розраду, бо Бог все простив.
20. Ніч коротка в Єрусалимі,
починається день – треба йти,
вірний Богові будь, Никодиме,
і Відвічний тебе захистить!
21. Щиро дякуючи за розмову,
Никодим від Ісуса іде.
Зараз він поспіша в синагогу,
де на нього чекають уже.
22. Він щасливим себе почуває:
в нього зустріч з Ісусом була!
Хоч вона й відбулася таємно,
Господь виявив Божі діла.
23. І чекати прийдеться недовго —
варту послано буде схопить і
привести Ісуса до Анни,
щоб потому Його ув’язнить.
24. Та Господні слова пригадавши,
фарисеям він скаже тоді:
— хіба судить Закон наш людину,
як не вислуха спершу її?
25. А потому, коли все звершиться,
Никодим до Ісуса прийде
й принесе йому смирну з алоєм,
Тіло Христа в плащаницю згорне.
26. — Ну тужи, що й ти вмреш, Никодиме,
пригадай-но розмову вночі:
Як Мойсей підніс змія в пустині,
так Ісусу Господь призначив,
27. щоби кожен, хто ввірує в Нього –
перейшов з Ним у вічне життя,
щоб знайшов він дорогу до Бога —
бо ХРИСТОС є ДОРОГА В ЖИТТЯ!
|
Нінель Нагорна
громада «Воскресіння», м. Київ
Комп’ютерний набір Анжели Горпинчук
|
|
