Я завітав до Харкова, де не був вже майже рік, у наступну суботу після Різдва Христового, 10 січня. Наступного дня відвідав Богослужіння, катехізаційні заняття, поспілкувався з радою громади. Про справи громади, про пастирське служіння та перспективи несення Доброї Звістки у Харкові, я розмовляв з пастирем Харківської громади Української Лютеранської Церкви Сергієм Борщем. Наша розмова почалася із того, як Харківська громада святкувала Різдво Христове.

— Ми мали Богослужіння 7 січня, на яке зібралося біля п’ятидесяти людей. У Господній Вечері взяли участь 35 причасників. На мою радість, прийшла молодь, а старші люди привели своїх знайомих, хоча однією з наших проблем є мале число дітей, які відвідують Богослужіння. Переважно членами громади є люди старшого віку. Після служіння ми співали колядки, відбулася спільна трапеза — господині поприносили кутю. Члени громади знають ще мало колядок, тому будемо надалі їх вивчати.
— На Різдво громади Церкви отримали чудовий подарунок — новий «Служебник». У всіх громадах саме 7 січня відбулася його «прем’єра». Як це проходило у Вашій громаді?
— Після того, як старе керівництво громадою забрало у нас минулого року тексти богослужінь, ми не мали їх. Члени громади знають порядок Богослужіння напам’ять. На Різдво люди вперше новий «Служебник» тримали в руках, вони були дуже раді, хоча ще треба навчитися ним користуватися, щоб легше знаходити гімни. Враховуючи вік членів громади, було б добре, щоб «Служебник» було надруковано більшими буквами, є й інші побажання. Регент нашого хору Каміл Шуаєв також має власні ідеї, щодо його покращення. Хоча, звісно, зробити універсальний «Служебник» на всі випадки життя й для всіх категорій членів УЛЦ — молоді та людей старшого віку, хористів та пастирів, мабуть, неможливо.
— Незабаром виповнююється рік з того часу, як Ви стали до служіння у Харкові, що змінилося у громаді протягом цього часу?
— Я повенувся до рідного міста навесні, тобто залишилося декілька місяців до річниці мого служіння тут. Громада, ласкою Божою, зросла, прийшли нові люди. На сьогодні маємо 35 причасників. Не всі люди мають змогу, враховуючи вік, кожного разу відвідувати Богослужіння, але щоразу приходять 30-33 особи. Головне, що члени громади розуміють, що те, чому вони ходять до Церкви — Христос, спасіння завдяки Його заслугам. Люди хочуть отримати спасіння та прощення гріхів. Хоч у народі й кажуть: «Головне — здоров’я, а все інше додасться», але я за допомогою Слова Божого переконую людей, що головне — міцна віра, спасіння, а все інше додасться. «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, — а все це вам додасться» (Мт. 6:33). Ми вивчали Книги Біблії, послання, останнім — Євангелію від Івана. Я заново розпочав вивчення основ християнської віри, це особливо важливо для людей старшого віку. Також щосереди я проводжу заняття з вивчення Біблії. Мене, як пастиря, особливо тішить те, що у нашій громаді поступово додаються чоловіки.
— Пастире Сергію, чи маєте Ви якісь ідеї щодо зацікавлення молоді Словом Божим, щодо залучення їх до Церкви?
— Звичайно, є. Ми орендуємо приміщення, яке можемо використовувати протягом тижня кожного дня. Маю думку зробити клуби за інтересами. Ми проводимо благодійну роботу — надаємо безкоштовно орендований час для репетицій музичного ансамблю. Це ліпше, ніж вони б збиралися десь на вулиці. Я маю бажання, щоб вони подружилися з нашою молоддю, яка також бере участь у цьому ансамблі, щоб через молодіжні контакти поступово долучилися до Церкви.

— Як і скрізь в Україні, громада існує не у вакуумі, чи маєте якісь стосунки з іншими конфесіями, як співпрацюєте з міжцерковними організаціями?
— З нагоди столітнього ювілею видання першого перекладу Біблії українською мовою розпочалося спілкування з регіональним центром Українського Біблійного Товариства. Вони нас запрошують до себе на зустрічі, радяться з нами у різних питаннях. Проведена науково-практична конференція, присвячена ювілеєві. Також відбудеться урочистий концерт, у якому братимуть участь музичні колективи різних харківських церков та конфесій. Хор нашої громади також запрошений. Плануємо познайомити слухачів з лютеранськими гімнами, і, звісно, з гімном «Могутня нам твердиня Бог». Це вирізнить нас серед інших конфесій. Ми співатимемо українською мовою. Ми єдина громада у Харкові, не рахуючи православних та католицьких, яка проводить служіння українською мовою. Наше спілкування з іншими конфесіями не є екуменічним, ми спілкуємося як друзі у Христі, але залишаємося на своїх конфесійних позиціях.

— Які плани у пастиря та громади на цей рік?
— Плануємо відновити місійну роботу, яка колись проводилася у спілці інвалідів з вадами опорно-рухального апарату. Колись проводилася робота на рівні надання гуманітарної допомоги, а зараз хочемо нести Слово Боже, розпочати служіння. Ми хочемо більше ознайомити харків’ян з нашою громадою. Зараз зростання громади йде за рахунок сімейного чи дружнього спілкування, коли члени громади приводять своїх родичів, знайомих, друзів. Ми хочемо у метро повісити невеличкі оголошення про нашу громаду. Такі оголошення використовують інші церкви. Подивимось, наскільки ефективним це буде у нашому випадку.
Разом з радою громади плануємо провести на квартирах наших парафіян зібрання за місцем проживання, щоб прийшли люди, які живуть поруч. На таких зібраннях можна вивчати Слово Боже тим, кому важко діставатися на Богослужіння. Також для таких людей дуже корисними є касети з записом Нового Завіту «Віра від слухання», які постійно використовуються парафіянами нашої громади.
Користуючись нагодою, хочу передати вітання всім друзям у Христі в Івано-Франківську, де я проводив дияконське служіння. Також хочу передати вітання всім членам громад у Радомишлі — громадам Святої Марії та Святого Духа. А також мешканцям психоневрологічного будинку-інтернату у Радомишлі. Всім вітання, побажання Божих благословень, міцної віри та здоров’я. Хочу привітати вірних Української Лютеранської Церкви із міста Малина, поздоровити їх із реєстрацією громади. Також мої найкращі вітання радіостудії «Лютеранська Хвиля», яка сприяла в організації цієї громади.
— Пастире, дякую за цікаве інтерв’ю, нехай Господь поблагословить Харківську громаду та її пастиря.